Технологічна революція спричинить появу сотень професій, – каже естонський IT-аналітик Ліннар ВІІК
99 відсотків справ з естонською державою можна вирішити онлайн – від запису дитини в дитсадок до оформлення спадщини. Зручно. Та чи не посилює це контроль за населенням? Експортуючи технологію по світу, зокрема в Україну, не боїтеся, що мимоволі допомагаєте становленню десь репресивного режиму?
– Ні. Як і будь-яка інша, наша система працює, коли між її учасниками є довіра. Коли громадяни впевнені, що надану державі інформацію використають в їхніх інтересах, для їхнього блага. Інакше люди шукають способи обійти систему. Знайдуть і тут.
Якби за Януковича база даних про українських громадян була в руках його людей і ті могли швидко змінювати все – від прав власності до даних про злочини, наші проблеми були б ще більші, чи не так?
– Ми в Естонії теж думали: що буде, якщо уряд очолить хтось божевільний? Рішення: не робити загальний, головний пароль доступу до всього. Божевільний прем'єр може діяти лише в межах свого облікового запису, а там особливо не розженешся. Також немає єдиної бази. Їх багато. Вони належать міністерствам, муніципалітетам, організаціям – просто пов'язані між собою. Щоб використовувати електронну державу проти громадян, в Естонії треба замінити парламент, чиновників, прибрати громадських активістів, закрити рота ЗМІ. І, мабуть, позбутись населення, яке ніколи не обере таку владу.
Розумію ваші побоювання. Але значно більшою загрозою зараз є не те, що держави стають електронними.
А що?
– На роботу держав впливають обрані лідери, медіа, громадяни. А що робити з міжнародними корпораціями, як Facebook чи Google? Думаєте, вони знають про вас набагато менше, ніж держава Україна? А чи можете ви контролювати, що Facebook робить з інформацією? Чи багато маєте впливу на те, як Google користується вашими даними? Чи є у вашій країні двері, в які можете постукати й сказати: "Здається, Facebook чинить щось не те. Зробіть щось". Немає таких дверей. Якщо в цих компаній є українські офіси, то там лише продають рекламу. Думаю, в найближчі 10 років однією з головних тем у світі буде, як спонукати великі інтернет-компанії працювати прозоро та відповідно до законів країн, де вони активні.
Технології в будь-якому разі все більше впливатимуть на наше життя. На всі його сфери, не лише пов'язані з державою. Зайдіть на пошту: іще недавно це були тільки листи й бандеролі, а зараз – і банківські послуги, і доступ до інтернету, і можливість у реальному часі бачити, де перебуває ваше відправлення.
Біля нашого офісу в Таллінні є чималий супермаркет – і там лише двоє касирів. Решта – самообслуговування: підносиш товари до сканера, він зчитує штрих-коди, і комп'ютер підраховує загальну суму, далі сплачуєте її карткою. Все. Крамниця стала цифровою, адже кожен товар у ній внесено в базу. Торгова компанія наймає менше касирів, менше витрачає на зарплати і в підсумку може знижувати ціни на товар. Це величезний економічний ефект, але і соціальний: менше людей працюватимуть касирами. Що добре. Бо роботу, де тобі треба лише взяти щось у руки, почекати, доки спеціальна машина "пікне", і покласти річ, складно назвати людяною. Натомість ви могли б писати музику, вчити дітей.
З комп'ютерами робота для людей лишиться?
– Її вистачить усім. Із розвитком технологій частина професій зникає, але з'являються чимало нових. Наприклад, 20 років тому більшість естонців працювали в сировинному секторі економіки: були шахтарями, лісорубами, аграріями. Вторинний сектор – це індустрія й переробка, коли з деревини виготовляють стілець. А третинний – сфера послуг: готовий стілець продають вам. Більшість естонців зараз зайняті у сфері послуг. Це не лише продажі: там і архітектори, композитори, розробники комп'ютерних програм. Кількість професій у сфері послуг зростає вибухово. Як і спектр потрібних навичок.
Наприклад, мій друг має SAAB (шведський легковий автомобіль, який випускали з 1948-го по 2012 рік. – Країна), і в ньому поламався задній лівий ліхтар. Я вирішив допомогти. Відбувалося це в глибокій естонській провінції. Інтернет підказав кілька станцій техобслуговування в тому районі, жодна не вказувала, що ремонтує SAAB. Я подзвонив на одну СТО й запитав, чи можуть вони замінити ліхтар у цій автівці. Механік пробурмотів: "Гмм, добре". Швидко знайшов цю деталь в інтернеті й сказав, що вона буде в нього за два дні. Ми погодили ціну послуги. За дві доби я отримав смс: деталь є, приїздіть. На місці механік зізнався, що бачить SAAB уперше.
Що роблять автомеханіки у таких випадках, якщо їхня майстерня знаходиться мало не в лісі? Відкривають ноутбук, вмикають YouTube.
Він справді це зробив?
– Так. Просто переді мною англійською набрав: "замінити SAAB модель 9–5 ліхтар задній лівий". Пошук видав 10 відеороликів. За 10 хвилин він знав, які болти в якій послідовності викручувати, й успішно все полагодив.
Коли мені знов знадобилися послуги механіка, я зателефонував цьому чоловікові. Він здатен швидко вчитися й миттєво застосовувати знання на практиці. Ця навичка вже потрібна і стане однією з ключових у майбутньому. Англійська мова має термін для неї: just-in-time learning – навчання точно в строк.
А приклад нових професій є в мене в сім'ї. Синові 18, він – старшокласник. У березні похвалився: "Цього літа в мене буде дві роботи". Про одну, в театрі, ми з дружиною знали. Друга ж повністю змінила галузь екскурсій Таллінном. Ми звикли, що екскурсія історичним центром – це група з 20 людей, які, наче вівці, ходять за поводирем. Але з'явився додаток для смартфона, в якому можна замовити екскурсовода з-поміж місцевих жителів – індивідуального чи для невеликої групи. Такі послуги коштують дешевше. Але оскільки ці люди зазвичай аматори, то історію якоїсь будівлі можуть не знати. Однак миттєво подивляться в інтернеті й розкажуть.
Ми в сім'ї спершу не розуміли, як усе відбувається. Питали: "Як тебе люди знаходять?" Про місце зустрічі домовляються в мобільному додатку, на карті позначено, де стоятиме екскурсовод. "А як вони дізнаються, що твоя екскурсія буде цікавою?" "Там ставлять рейтинги, як ресторанам чи службам таксі. У мене він – високий, тому мій час заброньовано на півтора місяця вперед". Ось він – новий світ.
Щоб орієнтуватись у технологіях, мають бути освітні програми – і для дітей, і для дорослих. Вони є в Естонії?
– Так, освіта – ключовий момент. Теперішні діти народились із комп'ютерною мишкою в одній руці та смартфоном – в іншій. Вони добре орієнтуються в технологіях. Але тільки як користувачі. Вони не знають, як влаштовано ці системи. А коли розумієш, як щось працює, то, по-перше, користуєшся цим уміліше. А по-друге, стаєш здатен створити щось. Тому важливо змалку пояснювати дітям: як працюють технології, як зібрати робота, який викопає ямку в пісочниці. В багатьох естонських дитсадках такі програми чи конструктори є. Їх закупівлю профінансували держава або Євросоюз. Інколи роботів віддають дітям – і ті бавляться з ними, отримуючи купу задоволення.
У школах активно працюють із смартфонами. Приміром, є додаток Kahoot – це інтерактивні тести. Вчитель складає завдання, воно з'являється на екранах смартфонів дітей, ті в Kahoot дають відповідь – і одразу ж бачать, чи вона правильна. Також у школах є урок, на якому розповідають, як використовувати електронну картку громадянина, як користуватися послугами цифрової держави.
В університеті студентам на іншому рівні пояснюють, як взаємопов'язані життя, економіка, технології. Та й саме життя вчить: щоб подати заявку на вступ у вуз, треба на певному рівні розуміти технології.
Наведу такий український приклад. Зараз у вас упроваджують чимало реформ, і в одній із них – адміністративній – задіяна "Академія електронного врядування". Ми допомагаємо розробити відеокурс для представників місцевих громад про їхні нові можливості й обов'язки. Адже у сферу самоуправління прийшли тисячі людей, які раніше до влади не мали стосунку. У них щільний графік, зібрати їх у класах для тривалого навчання – нереально й невиправдано. Тому буде курс дистанційної освіти за допомогою відео, у рамках якого розкажуть і про нові цифрові можливості. Згодом навчальні онлайн-курси пройдуть українські освітяни й медики, адже ці сфери також реформуються.
Світ, що з'являється завдяки технологіям, зручніший. Але чи безпечніший?
– Так. Він безпечніший за світ, у якому найважливіша інформація існує в паперовому вигляді. Тому що на папері не лишається слідів. Ви не знаєте, чи хтось переглядав важливі документи про вас, як і хто це робив. А з цифровими документами сліди завжди лишаються. І можна встановити обмеження так, що більшість людей взагалі ніяк не зможуть ці дані побачити. Тому для мене "цифрове середовище" означає "прозоре", аналогове – непрозоре. Цифрове – некорумповане, аналогове – корумповане.
Один із найвищих рівнів довіри в естонському суспільстві має дорожня поліція. Не лише тому, що вони налаштовані допомагати, а не карати. А тому, що їм неможливо дати хабара. Коли дорожня поліція вас зупиняє, то електронні системи відеореєстрації й аналізу автоматично відкривають справу про порушення правил дорожнього руху. Якщо ви, наприклад, перевищували дозволену швидкість – система це зафіксувала. І на момент, коли вас зупинили, вже виписувала рахунок для сплати штрафу. Тож поліцейські не можуть взяти гроші й відпустити вас – це створить усім проблеми. Отже, мусять працювати й поводитись по-людськи.
3 
1
Коментарі