Бронежилет робить людину мішенню

Солдат майбутнього на собі переноситиме від 30 до 40 кілограмів спорядження

У лютому 2014 року друг запропонував відкрити інтернет-магазин елітних подарунків. Я розсміявся – кому це зараз потрібно? Заради інтересу в системі аналітики пошукових запитів вбив фразу "купити бронежилет". Побачив, що попит зріс на 10 порядків. Перевірив, чи є пропозиція? Була геть-чисто відсутня. Подумав: ось чим варто зайнятися.

Бронежилет попросили у знайомих із поліції. Подивилися, як він влаштований. Відшили жилет і почали гратися з бронематеріалами. Хтось із хлопців приніс старе підвіконня з авіаційного алюмінію. Постріляли, побачили, що кулі з пістолета тримає добре. Стали виготовляти найпростіші бронежилети першого класу. Якийсь час це продавалося. А за пару місяців почалася війна. Стали цікавитися бронесталями. Купили американський виріб, розпороли. Подивилися, як влаштований. У травні 2014 року зробили перший військовий бронежилет третього класу.

 

Для пошиття жилетів залучали підрядників. Зіткнулися з проблемою – ринок Барабашово як споживач швейних послуг убив культуру виробництва. Ми вимагали дотримання стандартів за системою міжнародної класифікації МОLЕ, а на нас дивилися, як на ідіотів. Також для роботи з тканинами з армованими нитками потрібне спеціальне обладнання. Друга проблема – кадри. Люди звикли отримувати 300 гривень за куртку. Збирали їх на день по п'ять штук на шаленій швидкості. Заробляли півтори тисячі й нормально жили. А в нас треба було цілий день промучитися з одним жилетом за 400 гривень.

Вирішили автоматизувати виробництво. Одна спеціалізована швейна машинка обійшлася в 15 тисяч доларів. Звичайна коштує 300. Минуло ще два роки пекла, доки розібралися, як усе запускати й обслуговувати. Досвідчені колеги біля скроні пальцем крутили. Казали, що ми молоді й дурні. Але шлях виявився правильним. Під кожну операцію в нас тепер є верстат із ЧПУ (управління технологічним обладнанням за допомогою комп'ютерної техніки – Країна). Щоб якість була стабільно висока, автоматизували не тільки дорогі операції, а й усі без винятку. Навіть пришивання шматочка липучки.

Розпочинали бізнес без досвіду й майже без грошей. Мали з партнером 8 тисяч доларів і два письмові столи. За сім років отримали компанію, що належить до десятки найбільших постачальників Міноборони з обігом під сотню мільйонів гривень. Виготовили майже 8 тисяч бронежилетів. У розробку й виробництво реінвестували до 800 тисяч доларів. Цивільний варіант бронежилета прихованого носіння коштує 6–8 тисяч гривень. Найдешевший для охоронця – 2500. Військова лінійка стартує від 6,5 тисячі гривень.

2018 року наш бронежилет визнали найкращим в Україні, за результатами незалежного опитування. Бійці виставляли оцінки за десятком критеріїв. Ми набрали максимум балів – 4,03. Найближчий конкурент – 3,66. А розробка постачальника Міноборони – 2,65. Ну, думаємо, ось він – момент істини. Але до війська наш виріб так і не потрапив. Більше того, через не­зрозумілі корупційні ігри армія за останні 3,5 року не отримала жодного бронежилета. Призначають конкурс, потім скасовують, опротестовують результати. Все, що є сьогодні у військових частинах, – або старе й непридатне для використання, або куплене за власний рахунок.

 

Хороший бронежилет – це насамперед високотехнологічний чохол із використанням безлічі матеріалів, спеціалізованого обладнання. Тобто це передусім хороше пошиття. Броня буває двох видів – м'яка і жорстка. Перша захищає від осколків і пістолетних куль, нею можна, за бажання, все тіло обгорнути. Жорстка – це тверді пластини: метал, кераміка. Вони оберігають летальну зону – серце та легені – від важких автоматних куль.

М'яку броню, так званий кевлар, деякі підприємства пробували виготовляти в Україні. Але коли відстаєш від основних конкурентів на 15 років, то дешевше купувати в них. Ми використовуємо сучасніший та легший матеріал СВМПЕ. Маємо трьох основних виробників – Корею, Європу, Ізраїль. Для пластин беремо фінську бронесталь. Спеціальним чином її ріжемо, обробляємо кути та упаковуємо.

Площа захисту для м'якої броні може змінюватися від 20 до 60 квадратних сантиметрів. Стандартний норматив жорсткої броні – 7,5 дециметра на плиту, дві плити – 15 дециметрів. Вага бронепластини – від 2,5 до 4 кілограмів залежно від матеріалу. За співвідношенням захист-вага американські вироби сьогодні максимально ефективні. Їх вартість сягає тисячі доларів.

Чохол і м'яка броня українського бронежилета й американського – ідентичні. Але вони вставляють пластину вартістю 400 доларів, а ми – за 50. Зрештою, різниця тільки у вазі: "американець" важить 2,5 кілограма, а наш – 3,7. Заради спортивного інтересу зробили кілька полегшених бронежилетів і протестували. Так, можемо їх виготовляти. Але покупців на такий товар немає.

Раніше бронежилет був, наче кольчуга – багато і важко. Ми запропонували сім рівнів захисту, розробили концепцію бойового костюма. У повній комплектації штурмову модель можна використовувати в умовах гранично активної війни. Коли літає купа осколків і треба максимально захистити тіло. Ситуація змінилася – міняємо і бронежилет. Можна вдягнути лише його, можна з розвантажувальним поясом, захистом для стегон. Або полегшений варіант – із "шиєю".

Найпопулярніші вироби на ринку – бронежилет прихованого носіння. Його надівають під сорочку. Також модель для патрульної поліції та базовий для військових "Пластун". Для стандартних використовується стовідсотково нейлонова тканина, вага становить від 1,2 до 1,8 кілограма.

Починати сьогодні бізнес на бронежилетах безглуздо. Ринок переповнений. А вихід на світовий потребує десятиріч підготовки. Він такий закритий, що випадкових людей там немає. Намагатися переламати за допомогою ціни та якості дуже складно. Щоб тебе визнали, має пройти 10–15 років. 2017-го брали участь у військовій виставці в Франції – виставляли свої вироби з німецькими партнерами на стенді. Потрапити туди простим відвідувачам було неможливо, тільки за запрошенням.

Замовник завжди хоче щось змінити під себе, допрацювати. Якщо замовляють 10 тисяч штук, то виробник погодиться. А якщо партія маленька, розмова коротка: "Купуйте, що є". Тому, наприклад, замовлення на бронежилети для сил спеціальних операцій Болгарії 2019 року у провідних європейських виробників ентузіазму не викликало. А ми погодилися. В результаті стали першою українською компанією, що змогла постачати високотехнологічний виріб до країни НАТО. І це не просто пошиття на замовлення, а наша власна розробка.

Єдина перевага американців – керамічні плити. Виготовити їх у нас не проблема. Потрібно лише доінвестувати виробничий цикл.

 

У моїй колекції 20 бронежилетів. Найцінніший придбав 2015 року за 700 доларів. На форумі в інтернеті побачив рекламу й не втримався. Є жилет від компанії First Spear – без броні. Для нас це було щось космічне, вершина створення тактичних бронежилетів. До цієї моделі й досі повертаюся, знаходжу щось нове.

Сьогодні ціна на такі речі від топових виробників сягає 600 доларів. Наші моделі на тому ж технологічному рівні коштують 150.

Не варто купувати бронежилет камуфльованого забарвлення. У потенційного супротивника ви асоціюватиметеся із солдатом або партизаном. Одразу вб'ють. Треба обирати максимально темний, щоб не бути пріоритетною ціллю. Або навпаки – максимально помітний. Недарма гуманітарні місії та журналісти їздять у зону бойових дій у синіх бронежилетах. Одразу зрозуміло: не військовий.

Наявність на бронежилеті горизонтальних строп для кріплення підсумків різної спрямованості – магазинних, гранатних, аптечки – це все теж видає комбатанта (військовий, солдат. – Країна). Тому найкраще обирати гладенький. Хоча саме носіння бронежилета одразу робить людину мішенню, якщо дивляться у приціл. Коли завдання суто цивільні, то краще брати виріб прихованого носіння з легкої тканини. Він прикриває від пістолетних куль.

Навіть найкрутіший бронежилет захищає максимум від кулі 7,62х54 – бронебійно-запалювальної. А великі кулі пробивають. Єдина втіха – у масових воєнних конфліктах використовують найдешевші патрони. Якби дорогі, то сенсу в бронежилетах не було б жодного. З другого боку, чому вони популярні? Якщо взяти статистику поранень, на кульові припадає трохи більш як 10 відсотків. Основну загрозу становлять осколки – артилерія, ракетні комплекси, міномети. У нас замовляли бронежилети взагалі лише з м'якою бронею. Чохол 1,5 кілограма плюс комплект м'якої броні – це ще 3 кіло. В такому можна ходити хоч цілий день.

Як модернізувати бронеплити – незрозуміло. Вперлися в технологічні обмеження. Крім пробивної дії кулі, є ще заброньова травма. Куля має кінетичну енергію – вага множиться на квадрат швидкості. І тут остання важливіша. Важка куля летить із високою швидкістю. Бронежилет зможе її утримати, але всередині організму буде просто каша. Можливо, згодом знайдуться якісь рішення із застосуванням неньютонівських рідин. Але поки що це лише експерименти.

Самостійно тестувати свій бронежилет небезпечно. За будь-якого влучання порушується його захисна структура. Якщо в ту саму точку вистрілити повторно, буде пробій. Є жорсткі держстандарти. Коли жилет випробовують у лабораторії, його охолоджують до мінус 40, нагрівають до плюс 40, занурюють у воду і потім стріляють. З відстані 5 або 10 метрів, залежно від класу, з ідеального ствола з перевіреною швидкістю. Якщо випробування в сертифікованій лабораторії пройшло успішно, робиться партія. Потім із неї навмання вибирають чотири бронежилети і відстрілюють у різних кліматичних умовах.

Солдат майбутнього на собі переноситиме від 30 до 40 кілограмів спорядження. Мова йде про стандартного бійця. Інша річ – розрахунки кулеметників-гранатометників. Є можливість додати елементи екзоскелета – закріплюємо жорсткий металевий пояс, на який і вішаємо посилений бронежилет. По суті, йдеться про металевий каркас. Але оскільки екзоскелет рухається завдяки електромоторам, то постає питання джерела живлення. А це ще додасть ваги. З другого боку, така модернізація не надто виправдана. Стандартний комплект обмундирування солдата – від трусів до каски – коштує сьогодні 3 тисячі доларів. Якщо бійця вдягнути в екзоскелет, то вартість зросте до 150 тисяч. До того ж отримаємо пріоритетну ціль, по якій усі лупитимуть. Щоб захистити такого воїна, не вистачить жодної броні.

Можна було б задіяти на полі бою роботів. Але штучному інтелекту потрібен радіоканал для зв'язку з оператором. Якщо його заглушити за допомогою системи радіоелектронної боротьби, пристрій зупиняється. Вихід – підвищити самостійність роботизованих засобів. Але в такому разі ми віддаємо право на вбивство людини бойовій машині. У робота є алгоритм "свій-чужий". І він просто знищує все на своєму шляху.

Військова галузь в Україні могла би стати хорошим локомотивом економіки. Але тільки за державної підтримки. Як у аграріїв, наприклад. Дайте пільгові кредити, спонсоруйте участь у міжнародних виставках, включіть питання постачання української продукції до міжнародних договорів. Тоді можна продавати за кордон не тільки метал і зерно, а й високотехнологічну продукцію. Нею торгувати завжди вигідніше.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×