субота, 19 жовтня 2013 23:30

"Як тільки починаєш патякати про особисте життя, воно одразу закінчується"

Я – класичний "противсіх", за здоровий глузд і чесність, а це саме – проти всіх. На останніх виборах на бюлетені написала "Всі підараси", і так вкинула.

Кілька разів доводилося брати участь у публічних протестах. Ми добилися скасування гастрольного збору. Ще виходила проти надання російській мові статусу державної. Як росіянка шокована ставленням українців до своєї мови. Не можу уявити, щоб у Франції, наприклад, плескали в долоні іноземному артисту дужче, ніж своєму.

Колись Олег Скрипка сказав золоті слова: "Якщо ти – тепліша крапля за решту холодних, ти підстрибуєш". А я йому: "То решта крапель подивляться на мене і теж будуть підстрибувати?" На що він: "Ні, решта хотітимуть, щоб ти потонула разом із ними". Україну становлять саме такі сірі краплі.

Робити щось для себе – це правильно. Бо ти – сперматозоїд, який переміг, і в цьому світі ти не випадково. У тебе тут є 70 років, гори, море, мови, інститути, руки, ноги – лише правильно розпорядися цим. А люди в нас бухають.

Я співала на Майдані 2004 року. Мені пофіг були політики, я це робила для людей. Нас тоді класно киданули. Нами розрахувалися. Але я не жалкую. Не помилишся – не зробиш висновків.

Бізнес по-українськи діє за трьома принципами: спізнився, провтикав, відморозився

У своєму житті я поміняла б лише 2 години одного дня. Це був випадок, коли треба було навчитися казати "ні". Тепер я це вмію.

Бізнес по-українськи діє за трьома принципами: спізнився, провтикав, відморозився.

Українці неймовірно миролюбні. Нещодавно підійшла до міліціонера, який стоїть у підземному переході, руки в боки. Я взяла й опустила йому лікоть, він навіть не смикнувся, усміхнулися одне одному й розійшлися.

Вимагаю передовсім поваги, а не якоїсь там влади. Бо яка у жінки влада? Завоюй світ, принеси мені до ніг – і буде тобі ­щастя. Сама зі списом – ні-ні. Я маю тебе надихнути на це, ­похвалити, потім – дати комфорт, дати дітей, усе, що хочеш.

Давно вивела для себе формулу жіночого і чоловічого щастя. Жінкам потрібні діаманти, співчуття і повага. Чоловікам – секс, борщ, аплодисменти.

Мені треба аплодисменти лише тоді, коли вони доречні. Якщо хтось буде просто плескати, а я пропустила тренування у спортзалі чи недописала пісню, розумію – це натяк, що мені треба більше працювати.

У Всесвіту прекрасне почуття гумору. Мене впізнають у найбільш недоречних для цього ситуаціях. Наприклад, коли стою в черзі по туалетний папір або длубаюся в носі, і тут хтось підходить і каже: "О, так це ж ви!" А потім ще й напише у Twitter: "Уявляєте, кого я сьогодні бачив?"

Доки пишу, я – монстр. Не можна входити в мою кімнату, не можна зі мною говорити, не можна пропонувати чаю: у відповідь полетять якісь предмети, бо перемикання уваги – це дуже болісно. Це так, якби ти розв'язував якусь математичну задачу, а тут питають, як пишеться оце слово.

Жінкам потрібні діаманти, співчуття й повага. Чоловікам – секс, борщ, аплодисменти

Творчість вимагає бути чистою, без статі, біологічною одиницею.

Боюся бути заангажованою, коли тобі кажуть: чорне – це відтінок сірого, а потім переконують, що сіре – це відтінок білого.

За 20 років, сподіваюся, мої діти вступатимуть в університет, і десь не в Україні. Може, вони захочуть стати океанологами, а тут це – нереально.

Підпрацьовувала на телепроекті, і якийсь психіатр сказав фразу, що мені допомагає, коли стикаюся із суперечливими речами: "Ми ж не знаємо, яка в людини концепція себе". Тобто коли ми бачимо огрядну жінку в прозорому вбранні або бомжа, це викликає несприйняття. Проте вони в цей момент можуть почуватися цілком органічно.

Почуття гідності – така рідкісна річ у травмованому пострадянському суспільстві, що люди сприймають його як зверхність.

Дуже подобається, як жартують над моїми піснями. "Ти на першому місяці" замість "місці". Один знайомий якось сказав: "У мене є мен, і він мене має – браво!" (В оригіналі "він має право спитати список імен". – "Країна").

В українців дуже низький запит на музику. Тут кожен – сам собі талант. У кожного є кілька улюблених пісень, вип'є, заспіває, і хтось інший для нього – не авторитет.

Як тільки починаєш патякати про особисте життя, воно одразу закінчується.

Зараз ви читаєте новину «"Як тільки починаєш патякати про особисте життя, воно одразу закінчується"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути