Ексклюзиви
Субота, 05 листопада 2011 11:00
Олена Шарговська
Олена Шарговська
Олена Шарговська

Самвидав, 2011

Три машинописи в сірих палітурках без назви я знайшла на новій квартирі. Їх залишили колишні господарі, що виїхали до Ізраїлю. Це був 1994-й і моя перша зустріч із самвидавом. Здалося, що натрапила на скарб. Коли я була підлітком, самвидаву не існувало. Твори, за зберігання яких раніше можна було заплатити життям, вже друкували в "Новом мире" чи навіть окремими книжками на газетному папері.

На перших сторінках знахідки ледь розібрала назви - "Казка про трійку", "Пікнік на узбіччі" й "Гидкі лебеді". Що їхні автори Аркадій і Борис Стругацькі, довідалася від батька. Він же й розвіяв мої романтичні припущення - ці письменники не були заборонені. А передрукували їх, певно, через дефіцит - книг Стругацьких усім охочим не вистачало.

Я українець, і мене це влаштовує

Тепер самвидав - хобі молодих поетів. Видають усе, що напишуть. Нещодавно до рук потрапила збірка 22-річного Андрія Слапеніна. Називається "Крапка". Наклад - 51 примірник. У графі замість видавництва - Самвидав, 2011. На обкладинці - вирізана вручну охайна кругла дірка. Всередині - акварельні "дитячі"малюнки.

Розгортаю. Перше, на що натикаюсь: "я українець, і мене це влаштовує, більше того, мені це подобається". Потім читаю, що "весна виявилась ще тою шльондрою", а автор "завжди закохувався в історії, а не в жінок". Аж раптом застереження: "Пане президенте, не чіпайте моєї країни, бо в мене не залишиться варіантів, окрім того, аби вас убити!" Далі: "Не чіпайте української мови, бо без цих слів, якими я зараз до вас пишу, я втрачу голос, я втрачу силу, і в мене не залишиться варіантів, окрім того аби гризти, гризти вам горло, пане президенте!"

Схоже, мені нарешті потрапив до рук справжній політичний самвидав.

Зараз ви читаєте новину «Самвидав, 2011». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода