– На сходах книгарні зараз – кров. Очевидно, нападники когось побили, – каже на камеру письменник Андрій Кокотюха на порозі харківської книгарні "Є". – Вони обдали приміщення газом, потрощили шафки, напали на охорону крамниці.
Чим не догодила книгарня тітушкам, які доти взагалі в ній не мали потреби? У місті саме проходив Форум Євромайданів, якому місцева влада активно перешкоджала. Дізналися, що у книгарні зібралася одна з робочих груп євромайданівців. І "викурили" їх звідти.
Пригадала власну історію, коли нарікала на книгарню "Є" – і була не права.
На 18-річчя сину вирішила подарувати книжку віршів. Бажаної збірки Юрія Андруховича на полиці не бачу. "П'ятикнижжя" Грицька Чубая – теж.
– Зараз подивлюся, – консультантка вирушає до полиці, яку я щойно вивчила.
Чубая теж нема
– Може, вони десь у іншому місці стоять? – нервую.
Але вона незворушно хитає головою. Йду до комп'ютера біля каси. Запитую, чи мають нове видання Андруховича.
– "Листи в Україну"? – правильно називає збірку кароокий консультант.
Прямує до знайомої полиці.
– Та там нема! – намагаюся його зупинити. – І, будь ласка, подивіться в базі. Чи це неможливо?
– Можливо, – відповідає, але комп'ютера не торкається. – Чубая теж нема.
Роздратована, мало не хряпаю дверима. Але коли прокручую ситуацію, розумію: поведінка продавців – фахова. Назви книжок знають, наявність у магазині – теж. А що популярні свіжі видання розібрали – отже, з покупцями у "Є" все гаразд.
"Листи в Україну" Андруховича купую в іншій крамниці. Продавець слухняно шукає книжки у базі. Диктувати назви доводиться по складах – дівчина таких не чула.
Удома підписую на форзаці, вкладаю кілька купюр.
– О, Андрухович мені подобається! – син задоволений подарунком.
Каже, часом цитує своїй дівчині його вірші. Декламує:
– Кохання – то велика дивовижність: там, де лише народжувалась ніжність, за хвильку може виникнути ніж.
3 
1
Коментарі
3