Українське гаряче "земельне питання" підігрівається риторичними — чи стане земля товаром і чи не перетвориться ринок землі на другу прихватизацію по-українськи?
Перше риторичне питання — чи повинна українська земля стати товаром після законодавчого оформлення ринку землі?
Питання, на мій погляд, ставиться не коректно. Правильніше було б визначитись — чи повинна українська земля мати власника? На це можна давати конституційну відповідь, мовляв, власником землі є народ. Але хто такий народ? - Це ж його представники — люди, громадяни, які об'єднані в народ. Тобто, вибачайте прихильники комуністичних трактувань, народна власність — це власність представників народу — конкретних громадян. Виходить, що немає навіть ідеологічних перешкод для того, щоб земля мала своїх конкретних власників.
Інша справа — державна власність. Тобто власність держави як інституції політичної влади. Для виконання своїх інституційних функцій державі необхідно мати певні ресурси — законодавчі, силові, фінансові та, в тому числі, і земельні. Але чи потрібна державі для виконання своїх функцій вся земля? - Очевидно, що — ні. Ми вже жили в час і в країні, де державі належало все. Тепер, ще й досі вихідці з тієї держави тікають у всі сторони світу до країн, де державі належить дуже мало, а її громадянам все — власність, добробут, впевненість у майбутньому. Чи хотіли б ми ставати на ті самі "вседержавні" граблі?
Отже, земля, як і будь-яка власність повинна мати свого власника — лише тоді вона використовується найбільш ефективно, стає репродуктивною.
Друге риторичне питання — чи замість цивілізованого ринку землі ми не отримаємо другу українську "прихватизацію"?
Небезпека "дикої прихватизації" звичайно є. Але, чи не дикими є саме сьогоднішні методи відчуження ласих земельних ділянок як у міських кварталах так і у привабливих рекреаційних зонах? Тобто, дикість найбільше проявляється там, де відсутня чітка законодавча врегульованість, чіткі правила гри. Тому очевидно, що і в земельній сфері краще мати цивілізовані законодавчі правила, ніж правовий вакуум.
Інша справа — якими повинні бути ці правила гри.
Навіть у такій складній проблемі як українське земельне питання можна знайти рішення, яке б з одного боку запровадило інститут ефективного власника, а з іншого боку захистило від небезпек "втрати" українцями свого найціннішого ресурсу.
У земельному питанні дотримуюсь позиції, що в країні повинно існувати 5 категорій земель та принципів їх обороту відповідно до єдиного Земельного Кадастру України:
1. Заповідні землі — земля державної власності, що знаходиться під державною охороною і не може бути відчужуваною, тобто не може виставлятись на продаж чи оренду.
2. Землі державного резерву — земля державної власності, що може здаватись в оренду (до 25 років) за рішенням відповідних місцевої (районної) та обласної рад.
3. Землі житлової забудови — земля приватної власності, не може перевищувати 150м по периметру навколо житлової будівлі, та може бути об'єктом застави і спадку.
4. Землі промислової забудови — земля власності промислового об'єкта, не може перевищувати 300м по периметру навколо промислових будівель (для об'єктів особливого державного призначення до 1000м), та може бути об'єктом застави і спадку.
5. Землі сільськогосподарського призначення — земля державної власності, що перебуває в орендному обороті на умовах послідовного виконання 4 ступеней орендних угод:
- випробувальна оренда — до 7 років;
- короткострокова оренда — до 15 років;
- середньострокова оренда — до 25 років;
- довгострокова (максимальна) оренда — до 49 років.
Орендатор має першочергове право укладання угоди наступного ступеня у разі виконання угоди попереднього ступеня. Землі сільськогосподарського призначення можуть бути об'єктом застави і спадку на термін дії орендної угоди.
Відчуження земель в державних цілях для інфраструктури відбувається безумовно з покриттям реальних ринкових витрат орендаря, власника цих земель.
Така класифікація і відповідні принципи обороту землі по кожній категорії знімає протиборство між прихильниками і противниками запровадження ринку землі і, водночас, захищає українську землю від національних небезпек.
5 
1
Коментарі
4