На Волині образливі слова називають "ущипливими". Ними "вимовляли", "деспектували" і "соромили".

Актові документи ґродського та міського маґдебурзького судів Луцька, Володимира та Крем'янця рясніють скаргами супроти деспектовання (зневаги) через слова "соромотні та ущипливі".

У травні 1568 року до Володимирського замкового суду звернувся королівський дворянин Павло Григорович Оранський. Чоловік жалісливо оповідав на свого кривдника-однофамільця Григорія Семеновича Оранського, пише сайт "Хроніки Любарта".

Григорій спустив воду та рибу з ставу власника до свого та ще й словесно образив, вщипнувши фразою: "Злий чоловіче, злодію, зраднику, кате, старий пес з бородою сивою, аби ж бо батька рідного не побачив! Те Тобі мовлю, що в короткім часі сам з дружиною, дітьми-спадкоємцями згинеш і зслизнеш ні од кого іншого, а лиш од мене".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "А би тебе мама ліпше була висьцяла на кропиву" - як лаються галичани

"Колись моя прабабуся, Феодосія Садова (з дому – Шнайдер), уродженка села Брани на Горохівщині промовила: "Не плач, дитино, то мине! Словом ще більше вщипнути можна", - додає дослідниця Оксана Штанько.

×