— Мене надихнули перейти на українську фанати футбольного клубу "Шахтар". 10 років тому я почав активно вболівати. Із друзями їздив і підтримував команду, — розповідає інженер 33-річний Євген Гребенніков із Краматорська на Донеччині.
— Я — з російськомовної родини. Але коли почув про патріотизм і важливість мати все своє, то надихнувся вчити українську. Взявся читати про нашу державу та її історію. Дізнався про минуле і виникнення України. На цій хвилі зрозумів, що треба переходити на українську й розмовляти нею постійно.
Починав зі створення повідомлень друзям у соцмережах.
— Доки писав, мав час подумати, зорієнтуватися. Допомагали словники і сайт-перекладач. Підбираючи потрібні слова, я їх запам'ятовував. Із часом відчув, що зможу говорити. Було складно, бо язик не встигав за думками. Доводилося розмовляти повільно. Розтягував слова, робив паузи й "екав". Ще дивився фільми та серіали українською. Та найбільше допомагала мотивація. Якби не вона, то перехід на українську зайняв би більше часу. Я переконаний, що мова допомогла підняти культурний рівень і розвиватися.
Оточення підтримувало такий вибір?
— Від одних отримував мовчазне схвалення. Інші ставилися нейтрально — хоч польською розмовляй, аби залишався людиною. Але виявлялися й противники серед друзів. Воно ж не одразу виходило говорити ідеально, то починали чіплятися: "Не виходить, то не берися". Намагався пояснити, що тільки вчуся. Бувало висміювали, що українська — це мова селян. Із такими друзями припинив спілкуватися, просто віддалився.
Які позиції української у Краматорську?
— До війни місто було повністю русифіковане. За роки незалежності влада не займалася просвітою та популяризацією українського. Не пропагували культуру. Ніхто не прикладав зусиль, щоб змінити те, що нав'язав Радянський Союз. І вийшла біда. Під час окупації говорити українською було небезпечно для життя. Але зараз її частіше можна почути на вулицях. Головне, що мовою та культурою починає цікавитися молодь.
Що може спонукати людей переходити на українську?
— У людини має бути переконання, що це важливо не для когось, а насамперед для неї самої. Потрібне бажання, щоб докладати зусилля і починати користуватися українською. Змусити це робити дорослу людину — важко. Хіба що через якісь репресії. Але то шлях у нікуди. Тому всі зусилля та гроші потрібно вкладати в дітей, школи, дитсадки, вищі навчальні заклади. Із перших років життя їх має оточувати все українське. Цим потрібно займатися. І за якийсь час будуть зміни. Тоді з кожним новим поколінням української ставатиме більше.
7 
35413
Коментарі