Євросоюз планує скоротити 3,5 млн робочих місць. Зростає безробіття у Росії. Однак із закордонних заробітків додому повертаються лічені українці.
Колишній житель Умані Максим Білоус, 27 років, нині живе у Фінляндії. Четвертий рік працює на заводі автозапчастин.
— Я не хочу назад в Україну. Там усі бідні, роботи немає. Коли приїжджаю в Умань, друзі радять за всяку ціну лишатися у Фінляндії. Тут є багато наших. Ніхто додому не збирається. Стабільна країна. Ціни на харчі, порівняно із зарплатами, помірні. Медицина та освіта безплатні. Мені регулярно дають зарплату 2500 євро. А мій начальник отримує три тисячі. Соціалізм. Я знав англійську, тому мені легко спілкуватися. Мене послали на безплатні курси фінської мови.
Із 2003-го волинянка Олена Іванчук, 39 років, живе в Іспанії, за 35 км від міста Барселона.
— Ми виїхали всією сім"єю. Я загітувала їхати сестру із зятем та їхніми дітьми. Свою 3-річну дочку прилаштувала в іспанський дитсадок. За два тижні вона бубніла іспанською. Син Євген ходить до школи, там були й українці. Друзів найшов швидко.
Спершу Олена із ріднею працювали на фермі. Її чоловік влаштувався водієм.
— Усі кричать "криза, криза". Я її не бачу. Якщо людина і втратить роботу, то їй дають нормальну грошову допомогу. Більшість моїх друзів тепер — іспанці. Ніхто з них не сидить без роботи.
Оксана Міщук із міста Яворів Львівської області шість років доглядає пенсіонера в Римі, столиці Італії. Їй платять 1 тис. євро на місяць.
— Господарі мені дали окрему кімнату і прописали в своєму домі, — каже Оксана Міщук, 43 роки. — Я прибираю, їсти готую і в лікарню ходжу з дідом. Йому 90 років, а виглядає на 70. Ще й пристає, буває. Я з ним не панькаюся. Колись мокрою ганчіркою по руках дала, то він уже не лізе.
47-річна Ганна Ушко працювала в Чернівцях швачкою. Залишила вдома трьох дітей, улаштувалася в Італії доглядальницею.
— Страшно було їхати. Дорогою втішала себе думкою, що я вже не молоденька, в бордель не продадуть. Улаштували мене глядіти бабусю. Платили тисячу євро. Господарі мене годують і забезпечують дахом над головою.
У великому маєтку було сім осіб прислуги, здебільшого емігранти. Торік частину слуг вирішили звільнити. Ганну господарі лишили, сказали прибирати і куховарити. Тепер платять їй 1,5 тис. євро.
В Україні ціни на 30 процентів вищі за італійські
— Старшого сина я забрала до себе, — каже Ганна. — Він працює у пекарні за 900 євро на місяць. Доньки вчаться в Україні в інституті на платному. Як закінчать, заберу в Італію.
Оксана Міщук також залишиться в Італії.
— Знайомий недавно їздив в Україну у відпустку, — згадує жінка. — Казав, з Італії треба везти всі необхідні речі — від зубної пасти до одягу. Бо в Україні ціни на 30 процентів вищі за італійські.
Олена Іванчук купила в Іспанії в кредит квартиру для всієї родини. Квартира 50 кв. м на околиці Барселони обійшлася в 70–80 тис. євро.
— Коли мої друзі дивляться мої фото на сайті "Однокласники", пишуть: "Ти живеш у раю", — хвалиться жінка. — Десь так воно і є.
У містечках Фінляндії однокімнатка коштує в середньому 45 тис., каже уманець Максим Білоус. Кредити заробітчанам, які пропрацювали рік у Фінляндії, дають під 4–6% річних.
Колишній киянин 37-річний Володимир Авраменко живе в містечку Зчочау, в німецькій землі Саксонія. З дружиною в Україні розлучився. Покинув із маленькою дитиною. Рік тому одружився з німкенею, мешкає в її квартирі.
— Попервах три роки тому влаштувався чорноробом на автомийці, — розказує. — У мене диплом інженера. Бувало, зроблю свою роботу і хлопцям помагаю. Безкоштовно. Господар Густав помітив це. Підвищив мене до механіка. Тепер я співвласник автосервісу, бо Густав уже в літах. Фірмою фактично керую я. Густаву вистачає частини прибутків.
Володимир Авраменко має близько 4 тис. євро на місяць. Через три роки отримає громадянство. Тоді розлучиться із німкенею. Планує купити квартиру.
— За 50 тисяч євро в Зчочау продають квартирки типу нашої малосімейки, — каже Авраменко. — Пристойніший будинок коштує до 100 тисяч євро.
2 
1
Коментарі