— Другий рік доньок бачу тільки по скайпу. Зароблю ще на машину й повернуся додому, — каже 33-річний Дмитро Довгань із Вінниці. Працює в ізраїльському місті Бат-Ям.
— Із товаришем мали юридичну фірму. До заробітків готувався півроку. Частину зарплати міняв на валюту, відкладав на рахунок у банк. Зміг зібрати 1238 доларів. Купив туристичну путівку до Єгипту. Також мав юридичне посвідчення міжнародного рівня. Його зробили знайомі. Найважче — потрапити до Ізраїлю. На кордоні дуже серйозно перевіряють. Треба вдавати, наче тобі все рівно. Впевнено говорити. Я казав прикордонникам, що переніс важку хворобу. Їду до Ізраїлю подякувати Богу. Також треба мати гроші. Не менше тисячі доларів. Інакше не пустять. У сумку краще не класти зайвого. Я мав невелику дорожню торбу, взяв кілька трусів, шортів і куртку. Ніяких ложок, чашок, бо одразу викинуть. Також слід почистити телефон і соцмережі. Аби прикордонники не бачили, що спілкуєтеся з кимось із місцевих. Варто видалити фото дружини, дітей. Я не зробив цього, були питання. Мовляв, чого родина не поїхала зі мною до святих місць.
На кордоні стоять люди й пропонують роботу. Мене попередили, щоб не погоджувався. Бо дехто співпрацює зі спецслужбами — видають заробітчан за грошову винагороду. Або дурять із зарплатою. Наприклад, монтажникам телефонної лінії пропонують 1300 доларів. Хоча за таку роботу мають платити 2500.
Два дні знадобилося на пошуки житла й роботи. Я був сам, нікого не знав. Зареєструвався на сайті з пошуку роботи. Вийшов на росіянина, який займається будівництвом. Два роки тому можна було оформити сіру картку біженця. Вона дозволяє працювати офіційно. З нею допоміг роботодавець. За це з першої зарплати віддав 600 доларів. Треба бути готовим, що Ізраїль — це не Польща. Ніхто з роботодавців не годуватиме працівників, не зніматиме їм житло. Спочатку місяць жив у підвальному приміщенні. Їсти з колегами готували на електроплитці. Мились у тазику. У нашій бригаді було двоє росіян і троє українців. На будівництві спершу працював підсобником. Робочий день тривав 14–16 годин. Витримав місяць, щоб отримати зарплату й оформити карту біженця. Заробив 2600 доларів. Додому зміг вислати 500.
— Знайшов легшу роботу — встановлювали кондиціонери. Винайняв з одним українцем маленьку квартиру за 400 доларів. Аби більше грошей слати додому, економив на всьому, — продовжує Дмитро.
— В Ізраїлі дорогі продукти. Ходимо в супермаркети пізно вночі, коли найбільші знижки. Беремо найдешевше. Алкоголь не купуємо. Пляшка горілки коштує 100 доларів, пива — 20. Повезло, що не курю. Багато чого можна знайти на вулиці — апельсини, маракую, лічі, манго. Можна брати з землі. Якщо фрукт упав, його вважають некошерним. Багато речей місцеві виносять на смітники. Одяг, взуття, посуд. Від мотлоху тут позбуваються раз на місяць. Ми ходимо туди, все перебираємо. Знайшов хороший спальний комплект, кросівки, кілька футболок.
На кондиціонерах за місяць отримував до 3200 доларів. Додому міг висилати по 2800. Найбільші заробітки влітку. Стоїть спека 55 градусів. На встановлення кондиціонерів — цілодобова черга. Якось працювали дві доби без сну. Їли на ходу, але заробляли по 5–6 тисяч. Старався більше грошей скидати дружині на картку. Назбиралося до листопада минулого року 45 тисяч. Дружина вибрала кілька квартир, пересилала фото мені. Купили трикімнатну з непоганим ремонтом. Фактично за рік заробив на житло.
Раз на півроку власників сірих карток перевіряють. Треба прийти у консульство. Якщо поліція не ловила з алкоголем чи під час бійок, термін перебування продовжують. Я стараюся не з'являтися зайвий раз на вулиці, тому проблем немає. Але загроза, що вишлють з країни, є постійно.
Після купівлі квартири перейшов на легшу роботу — прорабом на будівництві. Контролюю, як працюють люди, розподіляю роботу, відповідаю за матеріали. Маю 10-годинний робочий день. Господар віддав одну з кімнат будинку для робітників. Тому на оренду житла не витрачаюся. Планую пробути на заробітках ще півроку. Хочу заробити на пристойну машину. Працювати більше двох років у Ізраїлі — здоров'я не вистачить. Тут із працівника вижимають все, що можна.
Працівникам видають спеціальну візу
— Бачив рекламу фірм, які везуть людей на роботу в кредит. Купують тур, куди входить відвідування Ізраїлю. Знімають працівникові номер у готелі на тиждень. Це коштує 3,5 тисячі доларів. Гроші великі. Тому половину пропонують заплатити одразу. Решту — з першої зарплати. Фірма обіцяє доставити до місця роботи, оформити необхідні документи, — розповідає 35-річний Ігор Саєнко з Івано-Франківська.
— Я хотів поїхати, однак вирішив спочатку проконсультуватися з юристами. Виявилось, не все так красиво, як обіцяють. Другу частину грошей маєш заплатити не з першої зарплати, а одразу після перетину кордону. Фірма оформлює лише туристичну картку. Або роблять білу картку біженця, яка не дає права працювати.
— Із працевлаштуванням в Ізраїлі треба бути обережним. Чимало українців потрапляють у в'язницю. Я знаю заробітчан, які працювали нелегально. Прийшла перевірка, їх арештували, — говорить юрист Олег Токмачов, 40 років. — Тепер тривають суди. Люди змушені залишатися в Ізраїлі ще мінімум півроку. Однак працювати не мають права. Кошти на прожиття їм надсилають родичі з України.
Не варто вірити фірмам, які беруть гроші наперед. Майже 90 відсотків чоловіків без пояснень відправляють назад на кордоні. За рік не пропустили більш як сім тисяч українців. Легальною може бути лише робота за спеціальною візою, яка затверджена Україною та Ізраїлем. Працівнику надають страховку, житло та соціальні гарантії.
6500 українців працюють офіційно в Ізраїлі, за даними міністерства внутрішніх справ цієї країни. Приблизно стільки ж перебуває на заробітках неофіційно. Більшість із них подавали документи на отримання статусу біженця, але їм відмовили. З жовтня минулого року Ізраїль визнав Україну безпечною країною. Надавати статус біженця припинили.
5 
1
Коментарі