Вісім тисяч доларів просять за вступ у вуз

Вінничанин Максим Власик навчається в 11-му класі. Наступного року вступатиме до вузу. Його батьки почали шукати зв'язків у вищих навчальних закладах із минулої весни.

— Хочемо всунутися у якийсь толковий університет, — розповідає 42-річна Наталія Власик, мати Максима. — Треба йти на бюджетну форму. Бо на контрактній дорого. До того ж вузи з року в рік підвищують плату. Дуже престижно вчитися у київському університеті імені Шевченка. На платній формі коштує 25 тисяч гривень за рік. Влізти туди на бюджет теж дорого. Нам сказали, треба дати 8 тисяч доларів. Наполовину дешевше у львівському імені Франка. У медінституті в Києві треба дати 6 тисяч доларів. Через друзів ми познаходили кількох деканів і замдеканів. Запрошуємо в ресторани, там домовляємося. У нас уже пішла на ресторани тисяча доларів. Я працюю лікарем, чоловік підприємець. За місяць заробляємо удвох 7 тисяч гривень. Із них відкладаємо по 500-1000 гривень. За сім років назбирали 65 тисяч. Міняли їх на долари і відкладали на синове навчання. Він у нас єдина дитина. Грошей на нього не шкодуємо. Але хочеться, щоб витрати на навчання потім повернулися. Можна йти на економіста чи юриста. Але найліпше — на стоматолога. Навчання окупиться років за п'ять.

Вузи приймають абітурієнтів за результатами незалежного зовнішнього оцінювання. Для вступу на престижні факультети треба набрати хоча б 130 балів. Батьки Максима знайшли фірму у Вінниці, яка за 3 тис. грн оформить потрібну довідку.

— Нас запевнили, що Максиму випишуть не менше 150 балів, хай які відповіді він дасть на тести. Цю довідку понесемо в університет. Один декан розповів, як вони протягують вступників. Наприклад, у них назбиралися 50 людей з однаковими балами. А треба взяти тільки 10. Тоді вони розглядають, у яких олімпіадах та конкурсах брали участь ці вступники. У кого більше перемог в олімпіадах, того беруть у першу чергу. В деканаті й допишуть участь в олімпіадах. Можуть результати тестувань трошки підвищити. Наприклад, у тебе було 155 балів, а тобі запишуть 171. Ніхто не перевірятиме, були ті олімпіади чи ні й чи правильно бали записали, — продовжує Наталія.

Зараз Максим займається із репетиторами. Вивчає хімію, математику, українську, англійську та польську мови. Сім'я щотижня витрачає на приватні уроки 600 грн.

— Це для того, аби попасти вчитися у Польщу. Там є багато різних програм. Наших відмінників беруть на безплатне навчання. Але мій син у дев'ятому класі мав дві "сімки". Щоб зробити його золотим медалістом, я написала у школі заяву на перескладання іспитів. Занесла директору коньяк "Квінт" за 100 гривень і коробку цукерок за 50. Малий іспитів не здавав, просто поставили вищі оцінки. Але ж без знань за кордоном не повчишся. Для того й підтягуємо Максима. До Польщі потрапити легше, маючи карту поляка. Ми зробили запит у обласний архів, чи були у нас в роду поляки. Виявилося, не було. Знайома нам запропонувала дати 200 доларів. То в архіві напишуть усе що треба.

×