Промислові альпіністи миють вікна столичних хмарочосів, фарбують фасади, встановлюють запобіжні сітки. Працюють там, куди не дістане жодна спецтехніка.
46-річний киянин Анатолій Шевченко цією справою займається вже десять років. Після Київської політехніки працював інженером на виробництві, у 80-ті — головним технологом на заводі. Коли підприємство занепало, освоїв фах верхолаза-висотника.
Доводилося мити вікна у Верховній Раді і Міністерстві транспорту. Траплялися і складніші роботи. Якось запросили фарбувати бані церкви у Лисянці Черкаської області. Місцеві впоратися з цією роботою не змогли.
— Людей, які цим професійно займаються, небагато, — розповідає чоловік. — Переважно це колишні альпіністи.
46-річний Андрій Стешенко, напарник Шевченка, має перший розряд з альпінізму.
У столиці є курси "Професіонал". Там готують фахівців з висотно-верхолазних робіт. Та це не гарантія, що випускник стане асом. Дехто не може перебороти страху перед висотою. Навіть ті, хто давно працює верхолазом, раз на рік мають пройти атестацію на професійну придатність. Без цього висотних робіт не довірять.
Більшість столичних верхолазів працюють як приватні підприємці. Донедавна у Кодексі законів про працю не було такого фаху. Якщо влаштовувалися працювати в будівельні фірми, записували малярами чи штукатурами. Відповідно, не було жодних пільг за роботу на висоті.
— Кваліфіковані верхолази високо цінуються, — каже Анатолій Шевченко. — За день буває 5–6 дзвінків від замовників. Найбільше замовлень улітку. А взимку — утеплюємо фасади.
Висотникам платять один долар за квадратний метр пофарбованого чи почищеного фасаду. За день-два верхолази фарбують до 100 кв. м стіни. Спеціальні мотузки і страховку купують за свій кошт. Усе разом коштує більш як $200.
Столичний верхолаз заробляє до $600 за місяць. Кажуть, що за кордоном така робота цінується вище. Знайомий Анатолія Шевченка виїхав у США. Розповідав, що там за два місяці миття вікон нью-йоркського хмарочоса заробив стільки, щоб рік не бідуючи жити в Америці.
2 
1
Коментарі
1