Ексклюзиви
Вівторок, 21 жовтня 2008 18:12

Українці продають власні органи за безцінь

33-річний Ігор Кривенко з райцентру Жашків Черкащини продав свою нирку. Отримав $8,5 тис. Він безробітний. Живе з батьками.

— Був на базарі вантажником, але господар прогнав із роботи, — розповідає Кривенко. — Півроку жив на мамину пенсію. Навіть про самогубство подумував.

Ідею підкинув приятель Микола Ковальов. Він продав нирку через Інтернет. Оголошення з електронною адресою чоловіки розмістили у Мережі.

— До мене самі приїхали. Вилізла з "ауді" носата така курва з цигаркою в зубах. Назвалася Лєною. Питає мене: "Хочеш безплатно в Турцію з"їздити?". Ясне діло, хочу.

Лєна оформила папери на виїзд. Ігор кілька разів їздив до Києва їх підписувати. Закордонний паспорт зробив у Жашкові. Посередниця видала на нього 250 грн. У районній лікарні Ігор зробив флюорографію, здав аналізи на СНІД і гепатит.

До Туреччини летів сам. Олена проводжала чоловіка в аеропорту "Бориспіль". Сказала, в Анкарі його зустрінуть.

— Я й не знаю, де був, — каже Ігор. — Завезли в невеличке містечко. Нічого не пояснювали. Кому пішла моя нирка, не сказали. Нібито якомусь банкіру з Європи.

Операції не боявся. Його мати лежала в районній лікарні. За два тижні після операції на нирках стала на ноги.

— Страшніше в матері на шиї сидіти, — махає рукою. — Грошей немає, роботи немає. Хіба це життя?

Посередник може й не віддати платні

Ігор хоче купити авто, щоб працювати таксистом. На решту полікує зуби та купить плеєр.

Найбільше оголошень про продаж органів — на інтернет-сайтах www.slando.com.ua та www.ukrboard.com.ua. Пишемо туди: "Продам нирку, рогівку ока, кістковий мозок", вказуємо електронну адресу та номер мобільного. Зателефонували п"ять посередників.

— Я сижу на своем проценте. Собираю обычных простаков группами — отправляю, куда говорят, — виправдовується по телефону посередниця, яка представилась Любою.

Жінка не вважає такі заробітки протизаконними. Комусь потрібні гроші, а комусь — здоровий орган. Після операції всі повертаються додому живими та з грошима.

Багато "чорних" трансплантологів працює в Туреччині. Туди й відправляють донорів з України, Росії, Білорусі та Молдови. Спершу перевіряють на хвороби, вивчають анатомічні особливості органа, визначають групу крові. Організм донора має якнайбільше бути схожим до людини, якій пересадять нирку. Інакше орган не приживеться. Пересадку роблять одразу. Поза живим тілом нирка живе не більше двох діб.

Усі витрати посередниця бере на себе. На зустріч із майбутніми донорами жінка приїздить із помічником. Оцінює зовнішній вигляд. Алкоголіків і наркоманів намагаються не брати.

— Чим бідніша людина, тим менше їй можна заплатити. Красна ціна однієї нирки на чорному ринку — до 50 тисяч доларів.

Миколі Ковальову за нирку дали $12 тис., а його приятелеві — на третину менше.

Гроші видають готівкою після повернення з Туреччини. Не всі донори погоджуються на таку схему. Посередник може й не віддати платні.

— Найкраще мати справу із селянами, — каже Любов. — Поїхав один. Усе минулося добре — далі півсела повалило в Туреччину здавати нирки.

Найбільший попит — на дитячі органи. Бо майже нічого не пропонують. Дитину вивезти за кордон складно, пояснює жінка.

Зараз ви читаєте новину «Українці продають власні органи за безцінь». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 788
Голосування Чому "Динамо" вилетіло з Ліги чемпіонів?
  • 1) слабкий тренер
  • 2) Суркіси - вчорашній день футболу
  • 3) нефарт
Переглянути
Погода