Коли світова криза докотилася до України, на чолі уряду, на свою біду, стала Юлія Тимошенко. Час був цікавий: економіки навіть найбагатших держав похитнулися, економісти перелякані, а в Юлії Володимирівни і без кризи було безліч політичних ворогів. Тоді їй чимало разів пропонували: ідіть у відставку, шановна.
Тимошенко у відставку не пішла. Які були тому причини — важко сказати. Очевидно лише, що з кризою було прийнято рішення боротися. Як пізніше скаже колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський, Польщі вдалося легше здолати кризу перш за все тому, що наші політики вміють знаходити компроміс щодо найгостріших і болісних питань. Тож Юлія Тимошенко запропонувала політикам компроміс, а представникам різних політичних сил — міністерські портфелі: приходьте й працюйте.
Погодилися? Ні. Про комуністів годі й говорити — їхні методи боротьби з будь-чим давно відомі, і вони настільки відрізняються від людських, що мусимо дякувати долі — комуністи загорнулися в прапори й заховалися. А от чому на заклик Тимошенко ніяк не відреагували прямі опоненти — "регіонали"? Бо вирішили: нехай Тимошенко тягається з кризою самотужки. Не зможе — прийдемо й доб"ємо. Їхнім спільником став Національний банк. Замість того щоб бути помічником уряду, він фактично заважав йому.
Час від часу економісти від Партії регіонів укупі з президентом лякали людей державним дефолтом. Тобто повним банкрутством України. Найцікавіше, що про це говорили й західні оглядачі. Так, у січні дефолт передрікали економісти ООН, звертаючи увагу на стрімке зростанням доходності українських державних облігацій. У лютому можливість дефолту серйозно обговорювали найкращі вітчизняні економісти на спеціально скликаному круглому столі. До такого обговорення їх підштовхнув істеричний лист екс-міністра фінансів Пинзеника. У березні міжнародна рейтингова агенція "Standard & Poor"s" знизила короткостроковий рейтинг України, а заодно заявила про загрозу дефолту в країні. Слідом виступив фінансовий аналітик Джордж Сорос. І теж пообіцяв нам дефолт.
Проте буквально за два місяці Сорос назвав здобутком уряду те, що найгіршого вдалося оминути. Він підкреслив, що "уникнення дефолту як жахливої катастрофи — це вже велике досягнення".
Прем"єр запропонувала політикам компроміс, а представникам різних політичних сил — міністерські портфелі: приходьте й працюйте
Приблизно тоді "регіонали" вперше серйозно сполошилися. Виходило якось не по-їхньому. Світова криза є, уряд обходиться без їхньої допомоги, а ситуація гіршою в країні не стає. Був придуманий простий, але безвідмовний, як міліцейський кийок, хід. Партія регіонів учинила гучний карнавал із закликами підвищити прожитковий мінімум і мінімальну зарплатню. Очевидні аргументи про неможливість такого кроку не діяли. Чи не могли подіяти. Бо "регіонали" прекрасно розуміли: якщо не заважати Тимошенко, вона, чого доброго, справді подолає кризу, і тоді як серйозній політичній силі — їм кінець. Тож робили, що вміли, блокуючи роботу Верховної Ради.
Щоправда, тут теж на них чекало розчарування. Уряд примудрився виплачувати зарплати бюджетникам, пенсії й стипендії. Ціни на газ для населення залишилися незмінними, всупереч, до речі, вимогам Міжнародного валютного фонду. А щоб надалі не було клопоту, створений стратегічний запас газу.
Продовжується націоналізація проблемних банків, і це в той час, коли Нацбанк почав заробляти на обвалі гривні. Тимошенко ж викупила в державну власність кілька банків, втричі підвищила державні гарантії по вкладах населення — з 50 до 150 тис. грн і заборонила банкам збільшувати ставки по вже взятих кредитах.
300 млн євро від продажу Японії квот на викиди вуглецю не проїли, а вклали в спеціальні проекти підвищення енергоефективності підприємств. Сума державної антикризової підтримки металургійних і хімічних підприємств склала 2 млрд грн. При цьому уряд ставив лише одну вимогу — зберегти робочі місця та зарплати.
Невідомо, чи помічають такі дії фахівці з Партії регіонів. Але, наприклад, професор Інституту міжнародної економіки Андерс Аслунд заявив, що уряд Юлії Тимошенко гідно протистояв усім викликам кризи.
— Ви грамотно виводили країну з кризи, ви на правильному шляху, і що важливо — ви вчасно і швидко звернулися за допомогою до Міжнародного валютного фонду, — заявив він, коментуючи дії прем"єра.
— Економіка виліковується. Ми достатньо синхронно зі світовим співтовариством, навіть випереджуючи його, відштовхнулися від дна і почали відновлювальне зростання, — так оцінює ситуацію Олександр Пасхавер, директор Інституту економічного розвитку. За його словами, позитивним є той факт, що уряд енергійно працював у реанімаційному режимі.
Політолог Анатолій Луценко підкреслює, що криза серйозно вплинула б на Україну за будь-якого уряду. Але великий плюс у тому, що була отримана істотна допомога від МВФ:
— Це дало можливість стабілізувати фінансову ситуацію.
Директор експертної групи "Політтех" Тарас Березовець вважає, що вітчизняні експерти з різних причин не завжди об"єктивні в оцінюванні економічних зрушень в Україні, і пропонує звернутися до оцінок зарубіжних спеціалістів:
— Їхня загальна думка полягає в тому, що Україна достатньо успішно справляється з наслідками економічної кризи. Більш того, загроза дефолту, яка була близька ще взимку, на цей момент неактуальна. Відбулося це і завдяки зусиллям уряду, і своєчасній підтримці від Міжнародного валютного фонду. Усе це — на тлі безпорадності й навіть саботажу з боку Національного банку.
Справді, криза є. Що це таке, знають тепер майже всі. Тільки хтось прикидається дурником, хтось — невігласом. Хтось саботує, хтось руйнує, хтось намагається на критиканстві заробити політичний дивіденд. А хтось просто каже: "Нам своє робить". І робить.
5 
1
Коментарі
2