На заправках зникло пальне
— Понад місяць живемо без світла, води, газу. Готуємо на вогнищі, — каже 45-річний Микола Шевченко із села Новий Білоус поблизу Чернігова.
Котел топимо дровами. Поспилював усі сухі дерева у дворі. Як були морози, подруга доньки з матір'ю переїхали до нас жити. І з усієї вулиці люди приходили грітися.
Спершу зникла електрика. Винесли продукти з холодильника й морозилки на вулицю. Потім із м'яса зварили 10 банок тушонки. Ягоди, гриби їли. Молоко брали в сусідів. Картоплі вистачає. Готуємо на вогнищі каші, супи. Замість хліба смажимо оладки солоні. Біля магазину впала бомба, там усе завалилося. Щодня діставали якісь товари і продавали. Хтось один із вулиці йшов туди, потім іншим переказував, що можна купити. Власники магазину виїхали на початку війни, залишилися тільки продавці. Придбав колоші за 120 гривень. У них зручно коли тривога — вскочив і побіг. Потім усі такі покупляли.
Недавно їздив скуплятися в інший магазин, ціни зросли. Ячка по 35–40, була по 15. Мило господарське до війни коштувало 9 гривень, тепер по 20. Десятикілограмовий мішок борошна пропонують по 360. Колись за такий платив 130. Узяв малу упаковку печива "Наполеон" за 50 гривень, жменю цукерок "Лукася" на 60. Якісь подавлені, до війни таких би не їв. Щоб купити хліб, зранку треба записатися в магазині. Буханець коштує 30 гривень. Буває на всіх не вистачає. Бензину немає ніде. Під час війни грошей витрачали мало. За весь час пішло менш як 5 тисяч. Як тільки буде можливість, піду на якусь роботу.
— Від початку війни витратила нуль гривень, — додає Марія Смірнова, 63 роки. Живе в селі Клочків на Чернігівщині.
— У нас магазин у перший день закрився. У сусідньому селі працював, туди російські солдати ходили. Спочатку купляли за гроші товари. Якось приїхали, а магазин зачинений. Вони розбили вікно дулом танка й вигребли все.
Люди живуть на запасах у погребах. Є корови, кури несуть яйця. Усі держать свиней, перед Великоднем різатимемо. Хліб пекла в печі. У мене є млин електричний, пшениці вистачає. Борошно темне виходить, але хліб смачний. Замість чаю заварюю м'яту, мелісу, липу, калину. Порошок пральний закінчився, мала запаси мила господарського. Вистачить надовго. Заощадження лежать цілі. Діти казали, щоб гроші десь закопала.
— Навпроти будинку працював невеликий магазин. Власниця — наша сусідка. Вона щодня їздила на склади. Закуповувала хліб, ковбасу, сир, каву, чай. Іноді привозила тушонку. Ціни не піднімала. Продавала по-одному виду товару в руки, щоб усім вистачило, — розповідає 21-річний Микола Семенченко з Чернігова.
Потім ми переїхали в село Блистова Менського району, бо в місті стало небезпечно. Забрали всі запаси з дому. В село привозять тільки хліб, інше їздимо купувати в Мену чи Ушню. Подорожчало все. Кілограм огірків коштує 180 гривень, пряників — 100, ковбаси — 300, солі — 40. Тут люди готують на грубах або в печах. Часто варимо рибну юшку, багато хто їздить рибалити. Нас живе разом три родини, намагаємося економити. Знайшли рецепт печива на огірковому розсолі. Незвично, але досить смачно. Після випікання запаху розсолу немає. У селі з продуктами простіше. Люди ріжуть свиней, курей. Багато в кого є корови, а значить, молоко, творог, сметана. Гроші перед війною мали. Завжди потроху відкладаємо. Витрачаємо переважно на їжу. Нікуди не ходимо, одяг не купуємо.
— Єдина економія зараз — не платимо за комуналку. Живу в приватному будинку. Грілися спочатку каміном, який будували більше для краси. Спали біля нього. В кімнаті було градусів 12, — каже чернігівка Олена Строга, 46 років.
— До війни закупилася червоною рибою, майже 4 кілограми взяла. Потім електрика пропала. Ніколи так багато не їла риби за раз, не хотілося, щоб пропала. Продукти подорожчали одразу. Цукор продають по 50 гривень мінімум, доходить до 75. Борошно пропонували по 35, хліб від 30. Недалеко працювала птахофабрика. Під час війни почалися проблеми з доставкою кормів. Розпродували качок живих по 50 гривень. Ми купили п'ятьох. Пропонували ще перепілок. Але вони полохливі, лякаються вибухів і б'ються головами об клітки, помирають.
Найбільшою проблемою був холод. Спочатку грілися електричним обігрівачем — світло пропало. Потім газ зник. Хотіли буржуйку поставити, але від неї повно диму. Викинули, сиділи в холоді. Діти похворіли, ліків немає. Знайомі жили в бомбосховищі за містом. Неподалік корову вбило уламком снаряду, люди її притягли і їли. Я не змогла б так. Два тижні тому вирішили вибиратися з Чернігова. Бензину й газу ніде не було. Заправилися біля Києва, літр коштував майже 40 гривень. На заправці з їжі продавали тільки батончики по 50 і хлібці по 70 гривень. Зараз живемо в селищі в центральній Україні. Тут усе дороге.
2,6 мільярда гривень сплатили в березні за комунальні послуги через Укрпошту в областях, де не ведуться бойові дії.
Найбільше від початку війни зросли ціни на хліб, гречку, макарони, соняшникову олію, цибулю, повідомляє Держпродспоживслужба. Її спеціалісти провели понад 3 тис. перевірок. Українці скаржаться на подорожчання продуктів, товарів першої необхідності, пального, продаж алкоголю, відсутність безготівкових розрахунків.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
3 
1
Коментарі