Світлана Борисова, 31 рік, візажист, Київ:
— Більш як 100 гривень щодня. 18 віддаю за проїзд, бо на роботу їду в метро й маршруткою. 30 — за обід. На 60–80 увечері скупляюся в супермаркеті.
Вадим Вовк, 24 роки, оператор, Луцьк:
— Беру щодня 50 гривень. 8 плачу за дорогу. Раніше їхав двома маршрутками. Тепер сідаю в одну, а потім — дві зупинки пішки, щоб зекономити. 25 гривень іде на обід. Вечеряю вдома. Живу з батьками. Коли треба, можу купити додому масла чи хліба. Але гроші вони постійно повертають.
Ігор Панков, 35 років, ресторатор, Київ:
— Ніколи над цим не задумувався, бо всі гроші — на карточках. Якщо треба готівка, знімаю в банкоматі 500 гривень чи тисячу. Останнім часом іде багато на бензин. Я звик мати справу з великими грошима. Маленькі суми довго в голові не тримаються.
Ірина Оленюк, 32 роки, вихователь, Суми:
— Із чоловіком на двох заробляємо 3,5 тисячі гривень. 700 віддаємо за комунальні послуги. Продукти купуємо раз на тиждень, щоб не було спокуси заходити щодня в супермаркет і витрачати зайве. На роботу дістаюся пішки. Можу прожити день і жодної гривні не витратити. Тому часто йду на роботу без гаманця. Недавно завідувачці дитсадка виповнилося 50 років. Усі скидалися по 50 гривень. Мусила позичати гроші в співробітниці.
Іван Кривицький, 43 роки, сімейний лікар, Львів:
— У середньому йде 150 гривень щодня. Перестав викликати таксі. Навіть коли запізнююся, чекаю маршрутку. До роботи на таксі раніше міг доїхати за 28 гривень, а тепер 45. Дружині 7 березня виповнилося 40. Хотіли замовити ресторан, але влаштували вечерю вдома. Покликали тільки найближчих. Щоб жінка й діти не відмовляли собі ні в чому, працюю у двох клініках.













Коментарі