41-річний киянин Олександр Паламарчук заробляє перевезенням вантажів по Україні. Чоловік має 20 років безаварійного стажу. Спочатку на "пиріжку" ("москвич" із будкою) возив директора рекламного комбінату, потім їздив на УАЗі. 1990 року купив КамАЗ і зайнявся власним бізнесом.
— Спершу в мене нічого не вийшло, — каже Олександр. — На КамАЗі їздив кілька років. Потім посварився з напарником. А ми разом, на паях, купували вантажівку. Її довелося продати.
Десять років Паламарчук ремонтував легковики. Мріяв повернутися за кермо, купити свою вантажівку. Торік з"явилася така можливість. Довго прицінювався, вивчав тягачі різних виробників, розпитував колег. Знайомі їздять на "мерседесах" і "сканіях". Але всі в один голос казали, що найкращі тягачі у "вольво" за 75 тис. євро. Олександр купив п"ятирічний "Вольво FH12" із причепом на 20 т за $60 тис. Частину грошей позичив. Автомобіль не новий, але "набігав" не багато. Чоловік тримає його на автопідприємстві. За оренду місця щомісяця платить 150 грн.
— Із КамАЗом його не порівняєш, — розповідає Олександр. — Кабіна простора — людина середнього зросту може випростатися. Та й пального іномарка "їсть" менше. Завантаженому КамАЗу на 100 кілометрів треба до 55 літрів, а "вольво" — 35–40 л.
В інтернет-базі є чорний список недобросовісних замовників
За тиждень чоловік робить два рейси. Більше не виходить, бо дорога в один бік — це понад вісім годин без зупинок. Доки розвантажиш — минає півдня. Замовників Паламарчук шукає через платну базу в Інтернеті. Найчастіше перевозить будівельні матеріали, побутову техніку, влітку — воду і пиво. Бере замовлення і дивиться, чи є вантаж на зворотний шлях, до Києва. Коли Олександр у дорозі, "попутне" замовлення шукає 32-річна дружина Ольга.
— Ввожу параметри: вантажопідйомність, спосіб завантаження. Пишу звідки і куди їде вантажівка. На екрані з"являється список замовлень, — показує Ольга інтернет-базу в домашньому комп"ютері.
Паламарчук працює тільки з готівкою. Бо за безготівковим розрахунком гроші доводиться "вибивати" по кілька місяців. В інтернет-базі навіть є чорний список недобросовісних замовників. Улітку чоловік возив пиво до Ялти. Каже, грошей чекав більш як три тижні. Від поїздок у Донецьку область відмовляється. Там часто затримують оплату.
— За пальне платить замовник вантажу, — розповідає Олександр. — Ремонт роблю за свої гроші. Рихтувати "вольво" ще не доводилося. А під КамАЗом лежав часто.
Власний автомобіль — вигідна штука. Хоча б тому, що можна розрахувати свій час — мати вихідні, залишатися вдома на родинні свята. У 90-х, коли Паламарчук їздив на КамаЗі, свій день народження святкував у дорозі — ремонтував авто в Білорусі.
Коли Олександр працює у Києві, часто бере з собою 2-річного сина Артема. Хлопець уже знає — буде погано поводитися, з батьком не поїде. Цього літа чоловік брав у дорогу всю родину. Віз пиво в Крим. 12-річній доньці Олені сподобалося, а от дружина сказала, що більше ніколи вантажівкою не поїде.
Власники вантажівок отримують 10% від вартості замовлення і 20 грн добових. У середньому чотири гривні за кілометр. За місяць у приватного київського перевізника Олександра Паламарчука виходить до 9 тис. грн. За замовлення через агентство віддає 250–500 грн.
За закордонні перевезення платять до 10 грн за км. Але Паламарчук за цю справу не береться. Каже, крім Шенгенської візи потрібно зібрати багато паперів і дозволів, зробити знімки автомобіля і причепа з усіх боків та пробити у тені митні кільця. На причепі його "вольво" є місце для проведення митного дроту, як це прийнято в Європі, але вітчизняним митникам цього мало.
За працевлаштування дальнобійник має заплатити 1180 євро
32-річний Сергій Ковальчук з Івано-Франківська вирішив поїхати на заробітки за кордон. В Інтернеті натрапив на оголошення про роботу в Бельгії: "Терміново потрібні водії-дальнобійники для великої транспортної компанії. Зарплата від 1200 у.о.".
За вказаним телефоном відповів чоловік. Назвався Володимиром із львівського приватного підприємства "Цекуник".
— Ми набираємо водіїв у транспортні підприємства Європи, — повідомив роботодавець. — Це може бути Польща або Бельгія — залежно від того, коли ви здасте документи. Працевлаштування легальне, за робочою візою. Ми маємо відповідну ліцензію, договори з компаніями. Працювати будете у Шенгенській зоні. Зарплата виплачується щомісячно за контрактом. Отримуватимете не менш як 1200 євро. Але, якщо не маєте 5 років досвіду роботи, вас не візьмуть.
— В оголошенні сказано, що бажано мати досвід роботи з АДР (небезпечні вантажі. — "ГПУ"). Будуть небезпечні перевезення? — запитав Сергій.
— Кожна фірма має різні вантажі, — обурився Володимир. — Одна фірма, наприклад, возить з Італії в Польщу комплектуючі, а з звідти в Італію — готову продукцію. Умови праці майже однакові в усіх фірмах. Усі страхують машину, водія і вантаж.
Щоб оформити документи, Ковальчуку запропонували приїхати до Львова. І наостанок додали:
— Ця послуга не безплатна. 150 гривень заплатите тільки за здачу документів. Ще 1150 євро за готові папери.
Ірина КОПИСТИНСЬКА
3 
1
Коментарі