Із 2014 року Національний банк визнав неплатоспроможними 67 банків. 70% із них могли б і досі працювати, вважає радник президента Асоціації українських банків Олексій Кущ, 41 рік.
— Формально Нацбанк усе робить правильно: контролює, щоб банки дотримувалися нормативів, мали прозору структуру власності, отримували прибуток. Та виникає враження, що чиновники живуть на іншій планеті. Про який прибуток банків можна говорити, якщо близько 60 відсотків українських підприємств — збиткові?
Які наслідки "шокової терапії" Нацбанку?
— Постраждали малі та середні банки. Хоч ці фінустанови більше пристосовані до роботи під час кризи: не мали великих мереж відділень, не видавали багато споживчих та іпотечних кредитів. Працювали з малим і середнім бізнесом. Потребували невеликої підтримки від Нацбанку.
Такі фінустанови звинувачували, що вони спекулюють на курсі валют, відмивають гроші. Після "шокової терапії" Нацбанку їх майже не лишилося. І що ми бачимо? Чорний ринок валюти зріс у кілька разів і майже поглинув офіційний. Майданчики з відмивання грошей навіть збільшили потужність.
Чого чекати до кінця року?
— Закриється ще з десяток великих банків. Їх банкрутство зашкодить економіці. Вимоги, які зараз виставляють до банків, підходять для європейських країн. В Україні гривня знецінилася майже втричі, інфляція досягала 49 відсотків, впало виробництво, зменшилися доходи населення. У сучасному світі застосовують інші стандарти регулювання. Наприклад, стандарт "Базель-IV" більше регулює не розмір капіталу, а його якість. Але таке регулювання невигідне великим банкам, бо в них із цим не все гаразд.
Скільки грошей пропало в банках-банкрутах?
— Близько 100 мільярдів гривень втратили фізичні особи. Це депозити, на яких люди зберігали понад 200 тисяч гривень. 15–20 мільярдів — кошти місцевого самоврядування. Плюс втрати акціонерів банків. Загалом — близько 200 мільярдів гривень.
Визнання неплатоспроможним банку "Хрещатик" видається штучним. НБУ заявив, що за тиждень звідти вивели гроші крупних клієнтів.
— Не можна бути трохи комунальним банком. "Хрещатик" асоціювався з київською міською владою, там обслуговувалися комунальні підприємства. Але мерія володіла тільки 25 відсотками акцій. Не могла призначати керівництво, формувати політику банку. Після його банкрутства йдуть взаємні звинувачення. Кожен висуває свою версію: керівництво фінустанови, акціонери, міська влада, Нацбанк. Відповідь має дати розслідування. Треба проаналізувати, хто виводив гроші. Опитати клієнтів, чому вони це робили. Банкрутство "Хрещатика" не було вигідне ні акціонерам, ні Нацбанку.
Комерційних банків стало менше, а позиції держбанків за два роки навпаки укріпилися. Так триватиме і далі?
— Конкуренція між банками з приватним і державним капіталом зростає. Торік на підтримку останніх із бюджету витратили понад 20 мільярдів гривень. Переводять туди обслуговування бюджетників. Чимало людей за звичкою платять у державних банках за комуналку, у відділеннях неймовірні черги. У комерційній фінустанові вже придумали б, як вирішити цю проблему. Державні банки працюють гірше, бо не мають стимулів для розвитку. Вони знають, що їх ніхто не закриє. Продавати їх зараз не можна, бо отримаємо мінімальну ціну. Краще віддати в управління якійсь західній фінансовій групі.
Як почуваються російські банки в Україні?
— Європейські банки прагнуть піти від нас. Російські ж збільшили присутність за минулий рік.
Масове банкрутство фінустанов уплинуло на якість послуг?
— Банки менше впроваджують нові технології. Обсяг операцій впав. Люди не беруть кредити, не розміщують депозити. Картки використовують, тільки щоб зняти готівку.
Скільки банків потрібно країні?
– 50–60 великих, які працюють на міжнародних ринках. І кілька сотень місцевих банків: комунальних, кооперативних, фермерських. Таким фінустановам треба заборонити операції з золотом, цінними паперами. Хай займаються кредитами, депозитами та розрахунково-касовим обслуговуванням. Варто дозволити їм мати менший статутний капітал — десь 100 мільйонів гривень. Наприклад, візьмемо Черкаси. Місто не зможе створити комунальний банк зі статутним капіталом у 500 мільйонів гривень, як того вимагає Нацбанк. Тому сьогодні місцеві керівники мусять їхати в Київ, щоб просити кредити на ремонт каналізації. Віддавати в заставу трамвайні рейки, приміщення театру чи філармонії. Також постійно доводиться рятувати міські гроші в установах-банкрутах.
2 
1
Коментарі