— Ніколи не вгадаєш, скільки чого треба садити. Попередні роки картоплі було три-чотири ділянки по 20 соток. Урожаю вистачало на три родини — мені з дружиною та синам із сім'ями. Ділився із сусідами, родичами, в кого не вродило. На дрібній картоплі свині плекав. Крупну возив на базар, — говорить 64-річний Мирон Кравців із міста Комарно Городоцького району Львівської області.
— Два роки тому не було збуту. Ринок переповнений. Купили чотирьох поросят. Вони якусь інфекцію підхопили, тільки дві свині виросли. Навесні машину старої картоплі на смітник вивіз. Торік ціна була смішна — 5–6 гривень за кілограм. Цибуля ж коштувала 25–30. Цього року погода підвела. Спочатку дощі лили, а потім спека стояла. Добрива подорожчали, не особливо підсипав. Уже літом бачив, що картопля не вродить. Горіхове дерево без урожаю стояло. Якщо горіхів нема, картоплі теж не буде — прикмета, перевірена життям. На початку вересня почали копати, мало не плакали. Її мало, дрібна. Для себе вистачить, на продаж не залишиться. Хоча можна було добре заробити — на базарі коштує 10–15 гривень за кілограм.
До нас часто приїжджають вантажівками закупівельники. Забирають картоплю удвічі-втричі дешевше, ніж на базарі. Така пропозиція вигідна пенсіонерам. Кум свою картоплю фурою возить на Херсонщину. Назад везе кавуни. Скупляє оптом по півтори гривні за кілограм. У Львові по 6–7 гривень продав.
— Усе життя саджу картоплю. В дитинстві жила в селі, допомагала батькам. Вийшла заміж, їздили з чоловіком допомагати, — розповідає 51-річна Лідія Царенко з Корсуня-Шевченківського на Черкащині.
— Підросли наші діти, взяли додатковий город. Страшно згадати, що садили по 80 відер. Восени все те треба було вибрати й перевезти до хати. Картоплею засипали повні засіки в льоху. Нічого не продавали. Зайву варили свиням, птиці.
Батьків уже немає. Діти живуть далеко. З чоловіком від одного городу відмовилися. 20 соток віддали сусідам. Нам залишилося 10. Половину засаджуємо помідорами, огірками, капустою, квасолею. Решту — картоплею. Торік посадили дев'ять відер. А вона не вродила. Тієї, що на їжу, вийшло шість відер. Ще 12 відібрали на посадку. Весною докуповували шість відер. Картопля цього року вродила, як ніколи. Торік восени завезли гній. Город його не бачив років 20. Зібрали 72 відра. Більше половини — крупна. Є така, що в руку не вміщається.
63-річна Ольга Швець зі Сміли на Черкащині щороку засаджує картоплею 12 соток.
— Маю свій город. І сусіди віддали в користування. Самі поїхали в Польщу на заробітки. Засаджую майже все картоплею кількох сортів. Цього року посадила 50 відер, а вибрала майже 300. Зайвий урожай продаю весною, коли ціна вища. Заробляю по 10–15 тисяч гривень. Дрібну згодовую качкам, курям, нутріям. Останні два роки крупну картоплю зять відвозить в їдальні, ресторани. Торік здавав по 4–6 гривень за кілограм. Посадкову оптовикам продавали по 2 гривні. Цього року кафе платять 12–15 гривень за кілограм. Зять возить їм по пару мішків. Так торгуватиме всю зиму.
Раніше по селах картоплю міняли на кавуни машини з Криму. Після окупації, почали їздити перекупники з інших областей. Торік одні стали в центрі села, де живе моя подруга. Ходили попід хатами, щоб люди міняли на цибулю, кавуни. А в місцевих своя вродила. Та й баштан тепер є на кожному городі. Ті перекупники ні з чим і поїхали.
2 
35413
Коментарі