Українці стали менше їхати на заробітки до Польщі, стверджують місцеві роботодавці. Працівників переманюють Чехія, Словаччина, Угорщина. Ці країни спростили умови працевлаштування для іноземців.
— На заробітки до Польщі поїхав 2014-го. Останній рік навіть не допрацював візи, повернувся додому, — каже 43-річний Віктор Деміш із Маріуполя. За чотири роки вивчив польську. Останнє місце роботи — водій підйомника на складі.
— Дружина і троє дітей живуть в орендованій квартирі. Думав, поїду на заробітки, підзароблю грошей. Купимо власне житло. Перший раз через знайомого влаштувався підсобним працівником на будівництво у Варшаві. З ранку до ночі носили будівельне сміття, розчин, матеріали. Заробляв 20–25 тисяч гривень. Частину грошей щомісяця висилав дружині. З кожної зарплати міняв 200 доларів, відкладав. Власник будови поселив безкоштовно у хорошому хостелі. В кожній кімнаті мешкали по двоє людей. Були нові меблі, душ, телевізор, інтернет. Щотижня міняли постіль, прибирали. Їжу самі готували.
Через півроку повернувся додому. Походив по знайомих, попитав роботу. Ті лиш руками розводили. Я шахтар, раніше працював в Антрациті. За три місяці знову поїхав у Польщу. Цього разу до міста Жешув. Працював на складі, куди привозять фрукти й овочі від фермерів, із оптових складів. Їх треба сортувати і відправляти на магазини. При таких складах є щось типу гуртожитків. Умови не такі гарні, як у хостелах. У кімнаті жили по шестеро. Найгірше — сварки на роботі. Українців поставили працювати разом із поляками. Всі розмови тільки про кількість годин, оплату. Наші дізналися, що полякам платять по 15 злотих за годину замість 13. Почалися доноси. Той десь постояв, інший говорив по телефону під час роботи конвеєра. Ще одна проблема — алергія на препарат, яким обробляють овочі. Руки так пекли й боліли, що не знав де дітися. Якось потрапив до лікаря, бо вкрилися пухирями. Він порадив піти з цього складу.
За оголошеннями у місцевих газетах знайшов роботу на іншому. Начальству сподобався. Вмовили йти вчитися на водія навантажувача. Заплатив за навчання 4,5 тисячі гривень. Тривало чотири місяці. За цей час мені виплачували по 16 тисяч гривень зарплати щомісяця. Після навчання влаштували офіційно на роботу. З часом зрозумів, що це була помилка. Бо таким робітникам не можна працювати понаднормово. Робочий день триває 8–10 годин. На тиждень є два вихідних. За місяць не маю права перепрацювати 240 годин. Це дуже мало. Не візьмеш додаткові зміни. З ними виходить 270–300 годин на місяць. А це — гроші. Відповідно мої заробітки з 25 тисяч гривень впали до 18.
Перейшов на інший склад, там — те саме. За житло мав платити сам. Винаймати квартиру в Польщі дорого. Наші по 12 осіб мешкають у трикімнатках. Порахував, якщо повернуся додому і таксуватиму, матиму ті ж самі гроші. Ще й родину бачитиму. Я не один такий. Знаю й інших людей, які не допрацьовують візи і повертаються додому раніше.
— Польща стала доступною. Немає такого села в Україні, щоб там не побував хоча б один житель, — говорить 33-річний Юрій Мізяківський з асоціації працевлаштування українців у Варшаві.
— Є кілька причин, чому Польща втрачає популярність серед заробітчан. Перша — люди розчаровуються в заробітках. Більшість сподіваються, що за кордоном буде, як в Україні. Але поляки дуже вимогливі. Працювати доводиться важко, понаднормово. Друга причина — житло стало платним. Ще п'ять років тому воно для заробітчан було безкоштовним. Зараз до Польщі приїхали на роботу стільки людей, що поляки не в змозі винайняти всім житло. Безкоштовно можна жити місяць, далі — заробітчанин платить сам.
І останнє — обман з оплатою. Почастішали випадки, коли українцям не виплачують останньої зарплати. Або дають меншу суму, ніж домовлялися.
2 
1
Коментарі