Ексклюзиви
Четвер, 18 вересня 2008 20:07

Поховання із кремацією обійдеться в дві тисячі гривень

"Мамі, як померла, ішов 82-й рік", — розповідає Олена Плотникова, 57 років. Вона разом із батьками переселилася до столиці десять років тому. Квартиру в центрі Донецька продали. За ці гроші купили двокімнатну на околиці Києва.

— Мамина смерть — просто як грім посеред ясного неба, — згадує Плотникова. — Ми з батьком ошелешені. Куди бігти? Це в селі все просто: прийдуть сусідки, обмиють, одягнуть, на стіл покладуть. Ми живемо на одному кінці міста. А кладовище, де ще можна ховати, — на протилежному, за 40 кілометрів.

У міському морзі Плотниковій порадили телефонувати в міське управління ритуальних послуг за телефоном 279 38 01.

— Там призначили розпорядницю послуг, — продовжує жінка. — Вона нам усі документи оформила, привезла маму із моргу. На другий день знов приїхала з оркестром і чотирма мужиками, щоб труну переносили.

Спочатку розпорядниця склала рахунок. Замовили шість вінків. За фотографіями вибрали труну. Вписали доставку із моргу, оркестр, порахували кілометраж для автобуса-катафалка.

— Купувати одяг для небіжки я відмовилася. Маму вбрали в її найкращий костюм.

25-річна киянка Оксана поховала бабусю:

— Нам безплатно виділили місце на Південному кладовищі, за 15 кілометрів від Києва.

Оксана поцікавилася, чи можна поховати родичку на цвинтарі в межах столиці. Виявилося, можна. Але треба заплатити хоча б тисячу доларів. Оксана обрала заміське кладовище.

— Автобус нам обійшовся в 600 гривень, а по Києву можна було вкластися в 250. Цвинтарним копачам могили заплатили три сотні.

Оксана витратила приблизно 5 тис. грн.

Ховати матір за містом Олена Плотникова відмовилася.

— Тоді повеземо в крематорій, — пояснила розпорядниця. — Замовлення треба робити за день, бо там черга.

Столичний крематорій працює недалеко від центру міста, за Байковим кладовищем. На в"їзді адміністраторка приймає замовлення на кремацію. Поряд кімната видачі урн із прахом.

— Замовлення церемоніального залу, звичайна труна та урна обійдуться в 600 гривень. Чергує священик. Він бере за відспівування 200 гривень, — пояснює адміністраторка.

Позаду неї — полиці із зразками урн. Найдорожча, латунна, коштує 1660,80 грн.

Автобуси-катафалки починають з"їжджатися до крематорію пополудні. Розпорядниця Олени Плотникової виносить документи до адміністрації крематорію. Оформляє їх менш як за 10 хв. Повертається в автобус. Їдуть далі, углиб території крематорію ще 200 м. Там два церемоніальних зали. Уздовж асфальтованої доріжки зроблено колумбарій. Це пагорби, на яких ряди надмогильних плит завбільшки 30х30 см. Під ними замуровано урни із прахом небіжчиків. На кожному схилі близько сотні  могил. Місця виділяють безплатно.

— Ми почекали хвилин зо п"ять, поки попереднього небіжчика відправлять на той світ, — згадує Плотникова. — Потім четверо носіїв вийняли домовину із мамою та поставили на постамент посеред зали. Потім повиносили вінки до дверей.

У ритуальній залі-амфітеатрі місця достатньо для сотні учасників. Плотникови приїхали вп"ятьох — батько та троє дітей.

— Розпорядниця прочитала мамину біографію, яку ми написали за день до похорону, — згадує Олена. — Потім запросили сказати пару слів. А в мене кілок у горлі. "Ну то прощайтеся, тільки на платформу ногами не ставайте", — нам кажуть. Поцілували ми маму. Розпорядниця включила ліфт — і труна поплила вниз. Яма закрилася шторкою із чорних штахет.

За громадянську панахиду Плотникова заплатила приблизно 200 грн. Від відспівування відмовилася.

— Ще пропонували забрати прах наступного дня поза чергою, треба було заплатити 250 гривень, — згадує жінка. — Але куди нам квапитися? Заберемо за чотири дні.

Вінки прибрали одразу після церемонії. Біля входу чекав наступний похорон. Поховання в крематорії обійшлося в 1950 грн.

На похорон пенсіонера видають двомісячну пенсію

Громадянам, що працюють, у разі смерті родича призначають допомогу 150 грн. Видають за місцем роботи. Студентам та аспірантам — за місцем навчання. Безробітні, які зареєстровані в Державній службі зайнятості, отримують виплату із Фонду соцстраху.
На поховання пенсіонера призначають допомогу в сумі його пенсії за два місяці. На військового пенсіонера чи міліціонера-пенсіонера видають тримісячну пенсію. Для цього в районний відділ соцзабезпечення подають заяву та довідку про смерть. На звороті довідки керівник установи має написати суму допомоги й поставити печатку.
Не виплачують допомогу на поховання викидня або осіб, які були на повному держзабезпеченні. Їх ховають за державний кошт.

Зараз ви читаєте новину «Поховання із кремацією обійдеться в дві тисячі гривень». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 626
Голосування Яка найбільша проблема Києва?
  • Затори
  • Хаотична забудова
  • Нищення історичних місць
  • Незаконна торгівля, МАФи
  • Громадський транспорт
  • Мало шкіл та дитсадків
  • Сміття
Переглянути
Погода