"На пальне піде більше грошей, ніж зароблю"

Львів'янка 39-річна Олена Горбанюк не працює 16 років. Сім'ю утримує чоловік-бізнесмен 43-річний Василь.

— Закінчила медичне училище з червоним дипломом. Влаштувалася на роботу в амбулаторію в селі поряд зі Львовом. Щодня маршруткою добиралася. Думала, рік-два попрацюю, а тоді в медичний університет вступлю, — розповідає Олена. — У 20 років познайомилася з Василем. Він їхав у справах через село, де я працювала. Запропонував підвезти. Почали зустрічатися, покликав заміж. Мені попався чоловік, про якого кажуть — як за кам'яною стіною. Має автобізнес, усюди контакти. Як одружилися, продав квартиру своїх батьків. Доклав заощадження і купив чотирикімнатну. Є дві машини. Василь добре заробляє. Я вже й забула, як то, коли немає грошей. Нам вистачає на все.

В Олени — п'ять років трудового стажу. Більшість часу витрачає на виховання доньки.

— Мені інколи кажуть, що не заробляю собі на старість. Пенсії не буде. Я після декрету хотіла повернутися на роботу. Василь відмовив. Казав, що на пальне піде більше грошей, ніж зароблю. А до старості ще треба дожити. Насправді, чоловік має утримувати сім'ю, а жінка — її оберігати. У мене завжди сніданок і обід на столі. Не ходжу в засмальцьованому халаті. Не дратуюся без причини, як жінки, що втомлюються на роботі. Чоловікові завжди хочеться повертатися додому.

37-річна Дарина Яромець зі Львова не може влаштуватися на роботу через дітей — 12-річну Вероніку та Мілену, 6 років.

— Маю вищу освіту, закінчила хімічний факультет. На останньому курсі влаштувалася на підприємство з випуску побутової хімії. Робота була мені до душі. Коли завагітніла першою донькою, думала, що в декреті довго не затримаюся. Але дитина не отримала місця в дитячому садку. Ще й часто хворіла. Зрозуміла, що садок для нас протипоказаний. Коли Вероніці виповнилося 3 роки, написала заяву на звільнення. Керівник дуже засмутився. Казав, як надумаю повертатися — прийме назад. Планувала вийти на роботу, коли донька піде до школи. Вдруге завагітніла. Народила Мілену. З дитсадком для неї теж не склалося. За чергою не потрапили, домовитися не вдалося, — каже Дарина. — Чоловік працює прорабом на будівництві. Заробляє непогано, але на життя не завжди вистачає. Дівчатка підростають, їм все частіше хочеться обновок. Про себе взагалі мовчу. Жінки, які ходять на роботу, дуже відрізняються від домогосподарок. Вони дбають про зовнішність — стрижка, манікюр, новий одяг. Я виглядаю на 10 років старшою за ровесниць. По чотири-п'ять років ношу зимові чоботи. Сумку вже й не пам'ятаю, коли купувала.

Серед моїх знайомих багато хто не працює. Кажуть, нема роботи. Неправда, у Львові не важко працевлаштуватися. На кожному кроці висять оголошення, що потрібні працівники. Коли молодша донька піде до школи, шукатиму роботу. Мені підійшло б місце вчителя. Але не знаю, чи візьмуть. Бо за фахом не працювала 12 років.

×