Узбек Мурат Хамдам, 20 років, торгує екзотичними сухофруктами та горіхами на сільгоспринку біля столичної станції метро Героїв Дніпра. Над яткою вивіска: "Сухофрукти". Мурат має постійних клієнтів.
— Я знаю секрет, як привернути покупця, — усміхається хлопець. Говорить російською на московський манер із ледь помітним акцентом. — Бо такий самий товар продають на ринку ще троє конкурентів. У мене бізнес іде краще.
Родом Мурат з узбецького міста Самарканд. У Києві живе його дядько, який і допоміг тут улаштуватися. Кіоск Мурат орендує. Щомісяця платить 7,5 тис. грн. Фісташки, мигдаль, курагу і родзинки з Узбекистану поїздами передають через Москву. Сушенину там заготовляють з літа до пізньої осені. Мигдаль збирають і лущать на плантаціях спеціальними машинками. Курагу сушать улітку на сонці. Вишні на сушарці посипають цукровою пудрою, тому ягода стає прозорою, більше схожою на цукерку.
— У нас дощі йдуть тільки навесні, а решту часу дуже сухо. Тому сушеня й смачна. В Україні так не вийде, — запевняє Мурат.
Решту екзотики завозять з інших країн. Горіхи кеш"ю везуть із Індії, фундук — із Грузії, папайю та ананас — з Африки. Найкращі фісташки родять у Греції. Звідти їх і імпортують. Тепер Мурат торгує торішніми запасами. Товар — більш як півсотні найменувань — виставляє в білих пластикових лотках.
У мене ваги електронні, показують точно
— Часто приходять господарки, їм треба 50–100 грамів мигдалю чи фундука. Мої конкуренти не хочуть возитись із таким дріб"язком. Продають щонайменше по півкіло. А я і від копійчаного заробітку не відмовляюся, насипаю, скільки просять. У мене ваги електронні. Я нікого не обважую, тому до мене і йдуть скуповуватися, — ділиться секретами Мурат Хамдам.
Про свій товар кожному розповідає охоче. Чорні родзинки корисні для серця і крові, радить він. Папайя виводить радіонукліди і шлаки. Тому в Іспанії цей фрукт називають — "фрутта бомба" — фруктова бомба. Найдорожчий у ятці лущений кедр — по 100 грн/кг. Його везуть із Сибіру.
У Києві сухофруктами в основному торгують вихідці з Азії. Українцям важко стояти в спеку з рання до вечора. Узбекові ж до неї байдуже. Працює щодня з 10-ї ранку і до закриття ринку, незалежно від погоди. Маратові покупці знають, що до нього ніколи не запізняться.
— Я ставлю на свій товар націнку 3–4 відсотки. Не вірите? Прибуток отримую від валу — кількості проданого. Всюди в Європі так заведено. Це тільки ваші базарники по 30 процентів накручують, ще й людей обважують. А ми завозимо дешевий товар, тому й беруть у нас багато. У мене на батьківщині мигдаль коштує 10 доларів за кіло. А я тут продаю по 65 гривень — на 15 гривень дорожче, ніж в Узбекистані.
Улітку мало купують курагу й родзинки. А навесні, особливо перед Великоднем, вони — найпопулярніші. Тепер у Мурата найкраще беруть фісташки — більш як 100 кг за місяць. Продає їх по 45 грн/кг. Постійних покупців знає в обличчя, робить їм добрі знижки. Які саме — не каже.
— Не хочу дражнити інших покупців, — пояснює.
На сухофруктах Мурат Хамдам заробляє не менш як 2500 грн за місяць.
7 
35413
Коментарі