"Їздив учити технологію до Франції, Італії"

 

65-річний Микола Халупенко із села Степанівка неподалік Херсону відкрив магазин з продажу вина власного виробництва. Виготовляє сім сортів напою.

— Виноградники посадив 1992 року на 12 гектарах. Виноробством не планував займатися. Здавав ягоди на заводи в Одесу, Крим, — каже Микола Володимирович. Зустрічаємося біля ресторанного комплексу "Курінь". Повз нього пролягає траса на Крим. Халупенко — власник комплексу, живе із сім'єю поряд. — Три роки тому вирішив спробувати робити вино. Їздив учити технологію до Франції, Італії. За кордоном виноробством займаються ті, хто має наполовину менші виноградники. Після анексії Криму цей бізнес став перспективним для Херсонщини. Найкраще робити вино за французьким типом — невеликі виноробні, сировина, яка достигає не одночасно, а поступово і її збирають вручну. Оформити документи на таке виробництво виявилося важко. Чиновники не розуміли, як може бути міні-виробництво, а не великий завод. Довелося дати хабара. Заплатив 2 тисячі доларів за документи. Бо час уже піджимав. Виноград достигав, а без до­кументів не мав права переробляти його на вино. У справу вклав мільйон гривень. Частину обладнання взяв у кредит. Собівартість літра десертного вина 50–60 гривень, столового — 20–25.

Микола Халупенко веде у винний погріб. У дубових і металевих бочках стоїть вино. Посеред залу — стіл із бокалами та відкоркованими пляшками. Пригощає вином.

— Спершу треба понюхати, а потім малими ковтками випити. Післясмак і розкриває весь букет вина. Одне має терпкуватий смак полину, інше смакує яблуками, — говорить винороб. — Раніше повз наш комплекс за добу проїжджали до 10 тисяч машин. Багато хто спинявся пообідати, купували вино. Зараз машин поменшало до 2–3 тисяч. Замість автобусів з туристами їздять "Гради". Спеціально своє вино не рекламую. Влаштовую дегустації по 70 гривень. Водіям, які привозять туристів, плачу відсоток. Людям подобається моє вино, бо має малий термін придатності. Дешевше, ніж у магазині, без консервантів. Потім ще дзвонять, замовляють. Висилаю вино поштою. У Рівному є люди, які цілою вулицею скидаються й беруть кілька ящиків.

Більше можна заробити на саджанцях

— На присадибній ділянці вигідно вирощувати столовий виноград. Вистачить 15 соток, — розповідає столичний виноградар 37-річний Микола Кіушкін. — Вкласти у виноградник треба десь 80 тисяч гривень. Прибуток почнете отримувати через чотири роки.

— Достатньо буде посадити п'ять сортів. Із сотки можна отримати 500–600 кілограмів ягід. Продавати найвигідніше на базарі в малих містах, де невелика конкуренція. Якщо виноградник  більше 15 соток, частину урожаю доведеться продавати на оптовому ринку, шукати там контакти. Оптовики закуповують ягоди по 15–20 гривень. Вирощувати сорти, які довго зберігаються, не дуже вигідно. Бо втрати при зберіганні будуть до половини врожаю. Треба спеціальне приміщення та обладнання для вакуумної упаковки. Простіше продати виноград свіжим і одразу отримати гроші.

У супермаркети з малими партіями не поткнешся. Можна спробувати збувати в ресторани, але треба мати набір сортів, які визрівають по черзі. Сушити на родзинки невигідно. Бо важко конкурувати. На планеті багато місць, де ягода коштує копійки, сушка — теж дешева.

Лоза живе й дає урожай 40–50 років. Кожні вісім років вирізають старі рукави й вирощують нові. Удвічі більше можна заробити, якщо вирощувати саджанці. Винним виноградом вигідно займатися в туристичних місцях. Він дає менші урожаї, але й потребує меншого догляду. Одна людина може обслуговувати до півгектара виноградника.

×