У магазинах подорожчала гречка. Ціни зросли від 2 грн, залежно від мережі та виробника. Найдешевшу пропонують по 39,1 грн. Також у продажу є крупа по 50–101 грн.

— Середня вартість кілограма гречки в Україні становить 50–61 гривню. До кінця року подорожчає ще на 10–15 відсотків, — говорить 54-річний Сергій Громовий, виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки.

Скільки зібрали цього року?

— Жнива ще тривають. Зібрано 70–80 відсотків. Уже зрозуміло, що розраховувати на великий урожай не варто. Становитиме до 100 тисяч тонн. Із тонни зерна виходить 670 кілограмів гречаної крупи. Тобто зі 100 тисяч матимемо 66 тисяч тонн гречки. Це по 2,3 кілограма на українця. Останніми роками населення споживає по 3–3,5 кілограма. Тобто вже не вистачає. Доведеться завозити.

Зараз ріст цін обмежується купівельною спроможністю населення. Люди не можуть більше платити за кілограм гречки.

Звідки можемо завезти?

— Купуємо в Росії, але не напряму. Імпортна крупа потрапляє на полиці наших магазинів із Казахстану. В нас із цією країною діє договір про вільну торгівлю. Російську гречку везуть туди, міняють бирки й відправляють в Україну. Десь за місяць знатимемо, чи завозитимуть до нас імпортну крупу. В Росії тільки почалися жнива. Літо в районах, де переважно вирощують гречку, було засушливе й спекотне. Невідомо, скільки зберуть. До 1 вересня діяла заборона на вивезення гречки. Можливо, її продовжать до січня, якщо врожай буде поганий.

За якістю російська гречка гірша, ніж вітчизняна. Її легко відрізнити — вона темна. Бо збирають пізно, в зерні багато вологи. Крупу сильно пересушують, пересмажують. Це впливає на смак. Але люди все рівно її купують, бо дешевша.

Чому в Україні вирощують менше гречки, ніж потребуємо?

— Немає державної підтримки. Головне завдання аграріїв — забезпечити населення якісними продуктами в потрібній кількості. Надлишки можна експортувати. В нас навпаки. Кукурудзу, соняшник, сою продають до Індії, Єгипту, Китаю. Потреби населення — на другому плані. Доводиться закуповувати за кордоном жито, гречку, просо, сало. 20 років тому збирали 600 тисяч тонн гречки. Половину продавали за кордон, решта лишалася для внутрішнього ринку. Людина на рік споживала 7 кілограмів. А зараз — вдвічі менше. Через подорожчання ця цифра може впасти до 2 кілограмів на рік. Бо не кожен зможе заплатити 50 гривень за кіло крупи.

Держава не захищає вітчизняного виробника. З гречкою — показова ситуація. Два роки тому найдешевша крупа коштувала в магазинах 10–11 гривень. Бо ринок був заповнений ­російською продукцією. Їхні виробники спеціально занижували ціни в Україні. Завоювали наші експортні позиції. Це вбило нашого ­товаровиробника. Стало економічно невигідно вирощувати гречку. Зменшили площі. ­Взялися за сою, кукурудзу. Бо на них можна гарантовано заробити.

Виробникам вигідно, щоб гречка дорожчала?

— Ні. Вони заробляють на обороті. Наприклад, найбільшому Білоцерківському комбінату тільки для запуску необхідно мати 100 тонн гречки. Потім крупу ще треба продати. Всі зацікавлені в нормальній ціні.

Карантин вплинув на попит?

— На початку минулого року був ажіотаж, люди запасалися продуктами. Тоді підскочили ціни на гречку. Бо це найулюбленіша крупа українців. Вартість зросла в середньому на 25 відсот­ків — до 30 гривень.

Яка повинна бути ціна гречки, щоб влаштовувала і споживачів, і виробників?

— Має коштувати 24–25 гривень за кілограм — на рівні рису. Така влаштує всіх. А вироб­ляти слід не менше 200 тисяч тонн крупи на рік, аби забезпечити внутрішні потреби. Займати мінімум 150 тисяч гектарів. Цьогоріч посіяли вдвічі менше. Торік під гречкою було 80 тисяч гектарів. 2019-го — 60, 2018 року — 110. Треба сіяти більше. Тоді населення зможе купувати крупу за доступною ціною.

Україна експортує гречку попри внутрішній дефіцит?

— Експорт невеликий, він не впливає на ринок. Торік продали за кордон 5 тисяч тонн, бо потреба є. 3 мільйони українців виїхали на заробітки. Вони хочуть купувати звичні продукти. Торгові мережі шукають і завозять їх.

×