Киянка Наталя Микитюк, 26 років, працювала в рекламній компанії. З осені бізнес не мав замовлень — і Наталю скоротили.
— Залишили кількох людей — кістяк компанії. Шукати нову роботу допомагали знайомі. І за два тижні знайшли. Влаштувалася технічним перекладачем з англійської мови в агентство перекладів, — каже Наталія. — Тепер отримую офіційну зарплатню чотири тисячі гривень.
40-річній Світлані Костуб запропонували таку ж роботу. Вона перекладає на російську. Жінка має диплом учительки російської мови.
— Півроку тому я заповнила анкету в якомусь кадровому агентстві. Вона собі лежала без руху. Час від часу мені дзвонили. Але зарплату пропонували малу. А це знову подзвонили. Цього разу — ніде дітися — погодилася на пропозицію агентства.
Багато роботодавців заморозили свої вакансії. А ті, хто і тепер шукає працівників, підвищують вимоги до претендентів.
— Зарплати ж пропонують менші, — каже "ГПУ" Ігор Ринський, 52 роки, директор львівського кадрового агентства "Вентура". — Тепер є попит на працівників торгівлі — продавців, керівників відділів. Шукають офісних працівників, готових займатися одночасно кількома справами. Завжди потрібні медсестри. Але зарплати там малі. У великих містах потрібні економісти, інженери, програмісти, бухгалтери. Нових працівників набирають банки. Будкомпанії ладні звільнити кількох офісних працівників, але залишити, наприклад, водія бетоновоза.
Нині на 10 вакансій припадає 32 безробітних, підрахував Держкомстат України. У Києві безробіття найнижче. На 10 незайнятих робочих місць у столиці припадає двоє безробітних. А в Івано-Франківській області — 150.
Ціна пари штанів у поляків 60 гривень, а тут — від 190
— У нас знайти роботу десь на підприємстві нереально, — розповідає жителька міста Умань Черкаської області Марина Сердюк, 47 років.
Вона працювала на місцевому молокозаводі. Місяць тому її звільнили за скороченням. Жінка живе без чоловіка, виховує сина та дочку. Почала торгувати на ринку.
— Мої попривикали, що вдома завжди має бути сир і сметана, — каже Марина. — А тепер скрута. Я згадала старі часи. Колись купувала базарне молоко. Робила дітям сирок. Тепер знову взялася за справу. Спершу собі робила сир і сметану. А тепер на базар ношу.
Трилітрову банку домашнього молока жінка бере за 8–10 грн. На механічному сепараторі відділяє вершки. Із них готує сметану. Із решти молока робить сир і ряжанку. Сир продає по 16–20 грн/кг. Сметана — від 12 грн/л. За літр ряжанки уманці платять 16 грн. За день Марина має до 100 грн чистого прибутку.
— Якшо не полінуюся, то можна й 150 наварити. Хоча бувають небазарні дні. Тоді лишаю товар до наступного базару або виходжу ввечері на стихійний ринок.
Марина задоволена новим заняттям. За місяць заробила 2 тис. грн. А на заводі мала приблизно 1,5 тис. грн.
Євген Першко, 40 років, із Хмельницького теж стоїть на базарі, продає джинсовий одяг. Дві тисячі гривень заробляє за день. Раніше працював у комп"ютерній фірмі.
— Знайомі посовітували, — розказує Першко. — Вони з"їздять по джинси до Польщі. Ціна пари штанів у поляків 60–70 грн, а тут їх продають від 190. Отака накрутка. Але самому їздити по товар невигідно. То ми кооперуємося. Разом оплачуємо транспорт. Останнім часом іде великий завоз із Туреччини. У себе на точці за день продаю 15–20 пар джинсових штанів. — каже Першко.
3 
1
Коментарі