— Ми з Марією познайомилися в Києві. Займалися балетом в одній школі, працювали викладачами. Їздили на балетні конкурси в Туреччину, Білорусь, Польщу, Росію. Марія народилася й виросла в Сімферополі, я — з Черкас, — розповідає 26-річний Денис Горбенко.
Зі своєю дівчиною 22-річною Марією Похілько відкрили в Черкасах дитячу балетну школу. Вклали у власну справу близько 60 тис. грн. Почали отримувати прибуток через рік.
— У місті нічого подібного раніше не було. Найважче — знайти приміщення. Потрібне площею понад 140 квадратних метрів із високою стелею, міцною підлогою. До стін треба приладнати хореографічний станок. Підвальні не годяться — має бути доступ свіжого повітря, — продовжує Денис. — Знайшли таке за кілька місяців. У червні 2014 року зробили ремонт. Постелили лінолеум, почіпляли дзеркала, станок, купили меблі. У серпні набрали першу групу дітей — вісім осіб. Довго думали над назвою. В останній момент вирішили просто поєднати перші букви наших імен. Назвали школу "МД Скул".
Зараз у закладі тренуються сім груп по 10–15 дітей. Місяць занять коштує 200–300 грн. Дмитро та Марія працюють щодня по 10–12 год.
— Дітей беремо від 3 до 15 років. Чим раніше почати, тим краще. Вчимо спочатку чути музику, координувати рухи, відпрацьовуємо гнучкість. Часто з найменшими займаємося в ігровій формі. Регулярно їздимо на конкурси в муніципальній академії танцю імені Сержа Лифаря, — додає Марія.
— Форму для учнів шиємо на замовлення. Старші займаються в чорному, середні — у фіолетовому, а найменші — в рожевому. Навчаються в нас переважно дівчата. Є лише один хлопець у старшій групі. Батьки думають, що балет — це не чоловіча справа. Це стереотип. Балет гарно підтягує м'язи, формує крок, гнучкість.
— Цей вид бізнесу в Україні лише починає розвиватися. Складно, бо треба працювати з дітьми, — говорить 55-річна Ірина Кіркіна, директор черкаського консалтингового агентства. — Потрібен індивідуальний підхід до дитини і любов до неї. Якщо викладач не любить дітей, школа не матиме успіху.
2 
1
Коментарі