Вінничанин Максим Пастушенко почав заробляти у 12-річному віці. Він установлює комп'ютерні програми.
За "Віндовз" бере від 150 грн. Допомагає клієнтам купувати комплектуючі. Спільний похід до магазину обходиться у 100 грн.
— Я просив у батьків грошей на новий вінчестер, а вони не дали. Сказали, що повинен сам заробити, — розповідає Максим Пастушенко, 16 років. — І я почав заробляти по знайомих. Закачував їм з інтернету музику, ігри, відео. Брав від 20 гривень. Потім дав оголошення у місцеву газету. Я люблю комп'ютери і розбираюся в них краще за дорослих. Правда, раніше часто відмовляли, коли дізнавалися, скільки мені років. Але за півроку я назбирав на нормальний вінчестер.
— Завжди маю при собі гривень 200. Коли сам заробляєш, то не станеш тратити на всяку туфту. Я вже не беру в батьків кишенькові. Іноді навіть їм позичаю.
Максим недавно купив собі кросівки за 600 грн і мобільний телефон за 1,2 тис. грн. За рік планує поміняти на сучаснішу модель. Також складає гроші на планшетний комп'ютер.
15-річний Руслан Саранчук із села Сосонка біля Вінниці минулого літа підробляв помічником комбайнера. На заробіток купив мобільник. Тепер служить паламарем у сільській церкві. Носить воду, підносить кадило, запалює лампади та нарізує проскурки. Отримує від 100 до 500 грн за тиждень. Коли допомагав освячувати хати, заробив 1 тис. грн. Носив за священиком відро зі свяченою водою.
— Я сам до батюшки попросився, ще коли мені 10 років було. Йому якраз треба було помічника.
Руслан збирається придбати модні джинси та светр на весну.
Вінничанин 15-річний Олексій Поліщук із полімерної глини виготовляє сережки, кулони та оригамі — фігурки з паперу. Через інтернет продає. За тиждень має до 200 грн.
— Друг попросив зробити із глини лебедя — подарунок його мамі на день народження. Дав мені десятку. А потім люди почали замовляти зебр, лебедів, крокодильчиків. Одна тьотя з маминої роботи захотіла жабку. Її подружка збирає всяких жаб. От вона й вирішила подарувати ще одну. Свої поробки виставляли на вітрині в маминому магазині. Я ціле літо пропрацював. Заробив чистими 400 гривень. Потратив на речі для школи. Я сам купую собі одяг, іще плачу 160 гривень за уроки танців. Я займаюся хіп-хопом. За 1700 гривень купив собі мобільник "Нокіа".
Вінничанка Ілона Колісник почала шукати роботу, коли вчилася у п'ятому класі. Її подруги заробляли, роздаючи рекламу на вулицях. Однак Ілоні батьки не дозволили. Платять їй за хатню роботу та догляд за сестрами-близнючками. Щодня витрачає 2 год. За миття посуду отримує від батька 5 грн. За те, що відводить і забирає із дитсадка сестер — 10 грн. Стільки ж — за годину піклування.
— У нашому коледжі всі ходять із грішми, — пояснює 13-річна Ілона Колісник. — При собі треба мати хоча б десятку на сік чи воду після фізкультури. Діти багатих папіків носять більше, але їх не тратять. Зараз модно збирати на айфон чи сходити у піцерію. Я назбирала на коротку джинсову юбку. Тепер хочу джинси.
Батько Володимир Колісник вважає, що робить правильно:
— Дитину треба привчати до роботи. Мій батько теж учив мене. Я з 13 років косив людям городи. Тому і я дочці гроші даю не просто так, а за роботу. Буває, вона купує собі браслетики, сережки, помаду. Ми не забороняємо. Але просимо, щоб розказувала нам про всі витрати.
Стати відмінниками не прагнуть
Майбутні бізнесмени поводяться інакше за решту дітей. Це можна помітити зі стосунків з однолітками у дитсадку із 6-річного віку.
— Такий поділиться іграшкою чи цукеркою лише з тим, хто дасть за неї щось навзамін, — розповідає бізнес-тренер вінничанин Володимир Михайлов, 40 років. — Малюнки майбутніх підприємців гостріші. Мають багато прямих чи перпендикулярних ліній. Вони більше люблять точні науки, хоча дуже непосидючі. У школі завжди стають лідерами. Якщо готовий заплатити однокласнику за те, що дасть списати складне завдання, — з такого однозначно виросте добрий бізнесмен. Вони не мають на меті стати відмінниками. Уміють викручуватись.
2 
1
Коментарі