Діти заробляють із 10 років

 

Вінничанин Максим Пастушенко почав заробляти у 12-річному віці. Він установлює комп'ютерні програми.

За "Віндовз" бере від 150 грн. Допомагає клієнтам купувати комплектуючі. Спільний похід до магазину обходиться у 100 грн.

— Я просив у батьків грошей на новий вінчестер, а вони не дали. Сказали, що повинен сам заробити, — розповідає Максим Пастушенко, 16 років. — І я почав заробляти по знайомих. Закачував їм з інтернету музику, ігри, відео. Брав від 20 гривень. Потім дав оголошення у місцеву газету. Я люблю комп'ютери і розбираюся в них краще за дорослих. Правда, раніше часто відмовляли, коли дізнавалися, скільки мені років. Але за півроку я назбирав на нормальний вінчестер.

— Завжди маю при собі гривень 200. Коли сам заробляєш, то не станеш тратити на всяку туфту. Я вже не беру в батьків кишенькові. Іноді навіть їм позичаю.

Максим недавно купив собі кросівки за 600 грн і мобільний телефон за 1,2 тис. грн. За рік планує поміняти на сучаснішу модель. Також складає гроші на планшетний комп'ютер.

15-річний Руслан Саранчук із села Сосонка біля Вінниці минулого літа підробляв помічником комбайнера. На заробіток купив мобільник. Тепер служить паламарем у сільській церкві. Носить воду, підносить кадило, запалює лампади та нарізує проскурки. Отримує від 100 до 500 грн за тиждень. Коли допомагав освячувати хати, заробив 1 тис. грн. Носив за священиком відро зі свяченою водою.

— Я сам до батюшки попросився, ще коли мені 10 років було. Йому якраз треба було помічника.

Руслан збирається придбати модні джинси та светр на весну.

Вінничанин 15-річний Олексій Поліщук із полімерної глини виготовляє сережки, кулони та оригамі — фігурки з паперу. Через інтернет продає. За тиждень має до 200 грн.

— Друг попросив зробити із глини лебедя — подарунок його мамі на день народження. Дав мені десятку. А потім люди почали замовляти зебр, лебедів, крокодильчиків. Одна тьотя з маминої роботи захотіла жабку. Її подружка збирає всяких жаб. От вона й вирішила подарувати ще одну. Свої поробки виставляли на вітрині в маминому магазині. Я ціле літо пропрацював. Заробив чистими 400 гривень. Потратив на речі для школи. Я сам купую собі одяг, іще плачу 160 гривень за уроки танців. Я займаюся хіп-хопом. За 1700 гривень купив собі мобільник "Нокіа".

Вінничанка Ілона Колісник почала шукати роботу, коли вчилася у п'ятому класі. Її подруги заробляли, роздаючи рекламу на вулицях. Однак Ілоні батьки не дозволили. Платять їй за хатню роботу та догляд за сестрами-близнючками. Щодня витрачає 2 год. За миття посуду отримує від батька 5 грн. За те, що відводить і забирає із дитсадка сестер — 10 грн. Стільки ж — за годину піклування.

— У нашому коледжі всі ходять із грішми, — пояснює 13-річна Ілона Колісник. — При собі треба мати хоча б десятку на сік чи воду після фізкультури. Діти багатих папіків носять більше, але їх не тратять. Зараз модно збирати на айфон чи сходити у піцерію. Я назбирала на коротку джинсову юбку. Тепер хочу джинси.

Батько Володимир Колісник вважає, що робить правильно:

— Дитину треба привчати до роботи. Мій батько теж учив мене. Я з 13 років косив людям городи. Тому і я дочці гроші даю не просто так, а за роботу. Буває, вона купує собі браслетики, сережки, помаду. Ми не забороняємо. Але просимо, щоб розказувала нам про всі витрати.

×