Брати Сергій та Олександр Швеці мають у Вінниці швейний цех. Виготовляють одяг під маркою "Пікадор". Починали 1994-го.
— Назбирали 200 доларів. Купили за них швейну машинку. Шкіру на дві куртки придбали у Василькові на Київщині. Пошили самі, — розповідає 41-річний Сергій Швець. — Кожанок у Вінниці взагалі не було. Брали на "ура". За рік я зміг купити "таврію".
Спочатку бізнесмени торгували виробами на ринках у Чернівцях, Хмельницькому, Луцьку, Львові, Сімферополі, Києві та Харкові.
— До 2006-го торгівля йшла добре. Але базари вже були завалені турецькою шкірою. Усі, хто мріяв про кожану куртку — вже купили.
Швеці їздили на бізнес-семінари та курси.
— На курсах розговорився з одною бізнес-леді, — розповідає Олександр Швець, 34 роки. — Вона попередила, що доведеться розстатися з якимсь із напрямків бізнесу — виробництвом чи торгівлею. Інакше нас "з'їдять" конкуренти. Ми були змушені зробити так через рік. Розширили асортимент і стали брендом.
Швеці залишили фірмовий бутик на Даринку в Києві. Почали шукати оптовиків. Збільшили пошив шкіряних картузів. Цей напрям почали 2005-го.
— Турки шиють куртки краще за нас. А от по формових кепках конкурентів в Україні мало. Їх складно возити з інших країн, — продовжує Олександр. — Ми найняли технолога. Раз на рік оновлюємо колекцію кепок, двічі — курток: є весняні й зимові.
Собівартість куртки — до 1,5 тис. грн. Продають за 2–2,5 тис. За місяць виготовляють сотню шкірянок. Матеріал закуповують в Україні, Італії, Туреччині та Кореї по $25–35 за кв. м. Про дохідність цеху брати говорити не хочуть. Мовляв, на життя вистачає. Наймають 40 працівниць. Швеї отримують до 2,5 тис. грн на місяць.
3 
1
Коментарі