— Я — будівельник, маю 52 роки трудового стажу. Працював робочим, майстром, виконробом. До жовтня отримував 4731 гривню пенсії, тепер — удвічі більше. Майже 10 тисяч, — розповідає 79-річний Семен Степаненко з Житомира.
— Так не в усіх, — продовжує. — Моя дружина Світлана Петрівна працювала швачкою і в проектному інституті, має 36 років стажу. Раніше мала 1575 гривень пенсії, зараз додали 400. У її сестри Лариси — 39 років стажу, доплатили 159 гривень. Хоча робила на будівництві, в торгівлі, вантажником, на цегельному заводі.
Семен Степаненко живе вдвох із дружиною.
— Гроші витрачаємо на комунальні послуги, продукти та ліки. Субсидії немає. Лише за опалення платимо 1300 гривень. Узимку за всі комунальні виходить 2500 гривень. На продукти йде близько 3000 на місяць. На ліки — в межах 500.
— Батьки за вересень отримали на двох 10 310 гривень, — говорить 50-річна Галина Бірецька зі Львова. — Кажуть, нарешті пенсія наближається до рівня цін на продукти. Батько Петро Бронюк, 78 років, мав раніше 2790 гривень, тепер — 5060. Мати 72-річна Анна Бронюк отримувала 2470, після перерахунку — 5250 гривень.
При перерахунку пенсії брали до уваги той період, коли Бронюки працювали на керівних посадах у Львівському науково-дослідному інституті матеріалів.
— Батько був начальником конструкторського відділу, мама — начальником планового відділу. Мають 50 і 52 роки безперервного трудового стажу, — продовжує Галина Бірецька. — Як отримали надбавку, втішились. Кажуть, нарешті зможемо на дачі замінити вікна та двері. Я хочу вмовити їх поїхати в санаторій. Більше 30 років не відпочивали.
— У мене майже 34 роки робочого стажу. Не вистачало 13 днів. Пенсії спочатку нарахували трохи більше 1100 гривень, — каже 58-річна Тетяна Коваленко з Черкас. Пішла на пенсію достроково в 55 років.
— До пенсійного віку не добрала три роки. За це щомісяця із пенсії вираховували 196 гривень. Отримувала на руки 949 гривень. Знаю багатьох, хто отримував стільки ж, а стажу мають удвічі менше. У жовтні принесли 1450 гривень. Добавили всім однаково. Хоча Гройсман грозився, що не буде "уравніловки".
Ту добавку я давно з'їла. Сало на базарі коштує 150 гривень за кілограм. От шахтарям доплатили по 6–8 тисяч гривень. Вони й раніше мали велику пенсію. Тепер добре житимуть. Я розумію, у них була важка праця. Але ж і я не лежала. Дихала на заводі цементом, днями на протягах. Моя кума тяжко працювала швачкою на фабриці. Їй на пенсійну картку добавка прийшла двома частинами. Перший раз — 40 гривень. Кума ледь не плакала. Каже, тицяла в телевізор дулі, коли хвалилися про підвищення пенсії. А через тиждень на картку прийшло ще близько 400 гривень.
— Як ішов на пенсію в 1997 році, мені нарахували 49 гривень 86 копійок, — розповідає Павло Дикалюк, 75 років, із села Самчики Старокостянтинівського району на Хмельниччині. — До реформи отримував 1549 гривень, цього місяця принесли 2298.
Навчався в гірничо-промисловому училищі на машиніста вугільного комбайна. Направили на шахту №18 у місті Новий Донбас Добропільського району Донецької області. Працював чотири роки. Сидів під землею по 8–9 годин поспіль. Зарплата залежала від того, скільки вугілля погрузиш. Крім шахтарського, маю ще 35 років гірничого стажу.
Був 10 років машиністом електричного екскаватора на мідному руднику в Казахстані. Зарплати там були по 400–500 рублів. Майже міністерські. Але й норми ставили нелегкі. За місяць потрібно було перевернути мільйон "кубів" руди. Ще 25 років проробив на екскаваторі в кар'єрі в Старокостянтинові. У колеги по шахті пенсія виросла вдвічі. Бо він ще працював у сільраді.
2 
1
Коментарі