У столичному парку ім. Рильського 58-річна Людмила Козлюк продає солодку вату. До неї черга із п'яти людей: двоє студентів, троє дітей шкільного віку. Цукрова вата коштує 10 грн.
— Я хочу червону або зелену вату, — говорить батькові хлопчик років 6-ти у джинсових шортах.
— У мене тільки біла, — каже продавець. — Не використовую домішок. Її і так беруть, — насипає в машину із центрифугою цукор, він сиплеться у порожнину із підігрівом. Там плавиться, а потім розпорошується невеликими згустками, що намотуються на паличку. За мить виростає біла куля.
— Для приготування порції потрібні дві столові ложки цукру та паличка.
Із 1 кг продукту виходять 18–20 цукрових куль.
Людмила Олексіївна торгує ватою другий рік.
— Мали одну машину, а цьогоріч дочка купила ще дві. Узяла на роботу двох дівчат. Вигідний бізнес. Кілограм цукру можна продати за 200 гривень. Машина окуповується за два тижні.
За день цукрова вата приносить 500–700 грн.
— Це вторгована сума. Від неї треба відняти 25 гривень на 2,3 кіло цукру, приблизно 3 гривні на палички та 30–50 гривень на електроенергію. За три місяці торік я на старому радянському апараті заробила 23 тисячі гривень. Правда, тоді торгувала в зоопарку, де щодня багато людей.
Радить купувати новіші машини.
— На старій цукор часто підгоряє, гуде сильно. Апарат українського виробництва коштує 3300 гривень. Готує шість порцій солодкої вати за хвилину.
1 
1
Коментарі
4