Одеситка Галина Серебрякова, 56 років, працює в столиці Росії.
— 2005-го поїхала в Москву, бо в нас мало роботи, — розповідає. — Спочатку поселилася у знайомих. Вони давно на заробітках. Винаймають квартиру. Я зразу пішла в місцеве агентство з працевлаштування. Заповнила там анкету. Написала, що освіти не маю, але можу прибирати, куховарити, дітей доглядати. У мене двоє дітей, уже дорослі. Я й трьох онуків виняньчила. В агентстві мені зразу сказали, що на таких, як я, є попит. Багаті охоче наймають жінок старшого віку. Бо вони звичні до хатньої роботи. А дівчат не беруть. Щоб потім чоловіків не обкрутили.
Галина Серебрякова заповнила в агентстві кілька анкет. Потім запросили до психолога. За тиждень зателефонували: заможна родина хоче взяти її на випробувальний термін. Менеджерка попередила: прислуга має бути непомітною. Переповідати секрети господарів заборонено. Робити тільки те, що скажуть. Із Серебряковою уклали контракт. У ньому прописали всі обов"язки.
— Опинилася в здоровенній двоповерховій квартирі в Малютинському провулку, в центрі Москви. Хазяїн — підстаркуватий бізнесмен, а жінка в нього молода, — розказує Галина Микитівна. — Я мала прибрати квартиру, куховарити, прати. Мені виділили кімнатку біля кухні. У ній є ліжко, шафа, стіл із стільцем, телевізор та холодильничок.
Перші два місяці Галина Серебрякова отримувала по $600. Вихідних нема. Але раз на тиждень, якщо господарі не проти, можна вийти з квартири.
Хазяїн клав пачки доларів навидноті. Мене так перевіряли
— Хазяїн Борис кілька разів клав пачки доларів навидноті. Це мене так перевіряли — візьму гроші чи ні. Але тепер уже довіряють. Це ще й за те, що я зайвого не бовкаю. Якось господині вдома не було. Борис дівок привів. А зранку пішов на роботу, як нічого й не було. Я швидко прибрала після їхньої ночі. Постіль випрала. Забігає господиня Настя. Давай мене допитувати, що тут було. Кажу: нічого не бачила й не чула. Хазяїн наступного дня мені зарплатню підвищив до тисячі доларів.
— Господиня, буває, погризеться з чоловіком. Потім мені плачеться на кухні. Воно ж молоденьке, як моя невістка. Я їй зі свого досвіду щось розкажу. Вона заспокоїться. За два дні миряться. Два роки в них пропрацювала. Вони мені, як рідні стали. Шкода, що переїхали десь на Північ. Кликали із собою. Я не погодилася.
Господар порадив Галину своїм знайомим. За два місяці влаштували нянею у банкіра.
— У нього за Москвою чотириповерховий маєток на кількох гектарах землі. Я ночую в одному з флігелів. Удень няньчу двох дітей. Одному — 2, другому 8 років. Зі мною на пару — медсестра. Вона їх доглядає. А я розважаю — розказую казки, граємося, іграшки майструємо. Вони ж мами й тата не бачать, то до мене горнуться.
Галина Микитівна отримує $1200 на місяць. Має один вихідний на тиждень. Харчується власним коштом.
— Але жити там важко. Усюди камери й підслуховуючі пристрої. Інколи страшно й пукнути, вибачте на слові.
Педагогам і медикам дають перевагу
Агенція "Амалко", що працює біля станції метро Білоруська в Москві, спеціалізується на працевлаштуванні нянь. Пропонують зарплату 15–30 тис. рублів на місяць. Тобто 3,9–5,3 тис. грн.
— У нас є спеціалізація — няня для немовляти, няня-вихователька, гувернантка, репетитор, домробітниця, доглядальниця. Беруть також на сумісництво. Няня також може бути водієм, кухаркою або садівницею.
— Спочатку дивимося на освіту. Людям із дипломами педагога чи медика — перевага. Претенденти проходять інструктаж і співбесіду з психологом. Бо працівник може бути гарним фахівцем, але може не підходити господарям за вдачею, — каже керівник агенції Айк.
Няням-українкам, які хочуть влаштуватися в Москві, пропонують зареєструватися на сайті www.amalco.ru.
— Найімовірніше, вас відразу зарахують до бази даних. Решту обговоримо телефоном.
Між Україною та Росією діє безвізовий режим. Достатньо купити квиток на поїзд чи літак і взяти звичайний паспорт.
3 
1
Коментарі
3