Навколо австрійського Інсбрука, де 1964-го та 1976 року відбулися зимові Олімпійські ігри, продовжують успішно працювати олімпійські об'єкти. І не лише для спортсменів, які проводять там тренування та змагання, а й для всіх охочих.

Мені найбільше хотілося побачити олімпійську трасу для саночників і бобслеїстів, на якій ті змагалися на швидкості понад 100 км/год. Траса розташована у селищі Іглс, за 5 км на південь від Інсбрука. Виявилося, що нею, попередньо придбавши квиток, можна з'їхати на справжньому спортивному бобі — спеціальних багатомісних санях із кермом, за яким сидить інструктор з-поміж колишніх спортсменів. 44 с спуску за спиною інструктора я не забуду ніколи. Єдине, чого я хотів, долаючи віражі на шаленій швидкості, — не перекинутися й дістатися фінішу. Тепер я розумію, що це за спорт — бобслей.

З північного боку, в гірському селищі Зеєфельд за 20 км від Інсбрука, розташований лижний стадіон. На ньому можна скористатися олімпійською трасою швидкісного спуску та слалому, а також пройти олімпійським лижним маршрутом лижників-гонщиків, який завжди ретельно утрамбований та розмічений. Там жодних інструкторів — плати гроші та катайся. Отаким чином я кілька разів відчув себе справжнім олімпійцем.

У Альпах усе розташовано близько, усюди ходить зручний громадський транспорт, а за бажання усюди можна приїхати авто. Не дуже далеко від Інсбрука олімпійські об'єкти німецького Гарміш-Патеркіркхена, італійського Кортіна д'Ампеццо, французького Шамоні та швейцарського Санкт-Моріца, де до послуг туристів усі олімпійські траси й стадіони.

У мене не вистачило фантазії уявити щось подібне у нас, попри заявлене бажання влади провести в Україні зимові Олімпійські ігри. Тому що вся зимова спортивна структура Альп, хоч би якій країні належали трампліни, траси і стадіони, десятки років працює практично цілодобово, причому не лише для спортсменів, а й для сотень тисяч любителів зимового спорту з усього світу. І не просто працює, а приносить чималі прибутки. Проведення ж на цих об'єктах офіційних міжнародних змагань, чи то Олімпійських ігор, чи то чемпіонатів світу, чи то етапів численних гран-прі, є лише засобом зробити ці місця популярнішими, привернувши до них спортсменів-аматорів.

У нас поки що нічого подібного немає і не передбачається. Остаточно це враження підтвердив новий стадіон у Львові, повз який проходить автомобільна дорога до Австрії. Величезний і зовсім порожній, який нагадує не стільки про Євро-2012, скільки про витрачені на нього бюджетні мільярди.