Інтелектуальна міграція: куди "втікають мізки" з України

 

Економічні проблеми останніх років, падіння доходів і ситуація з безпекою збільшили "втечу мізків" з України.

Що мотивує українців до міграції, з якими складнощами вони стикаються, а також що вони радять, аби досягти зменшення "втечі" в інтерв'ю BBC News Україна розповіли програмісти, науковці, інженери та лікарі, що працюють в країнах ЄС.

Куди їдуть програмісти та інженери?

Програмісти Оксана та Володимир Кривенки вже шість років мешкають в Лондоні. Зараз Володимир працює в інвестбанку JP Morgan, а Оксана є керівником команди розробників в UBS. Подружжя - громадяни Британії і виховують доньку.

Серед позитивів життя в Британії подружжя називає кращу соціальну захищеність та політичну стабільність. Оксана наголошує на відсутності в Британії дискримінації за статтю та віком, з якою вона стикалася в Україні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чехія вдвічі збільшує робочі місця для українців

"Були випадки, коли мені відмовляли, тому що я дівчина, чоловічий колектив, ризики через декрет. Крім того, в Україні знаю людей старше 35 років, досвідчених, які не можуть знайти роботу через вік. У Британії людина у віці вважається цінним співробітником. Люди після 40-50 років не бояться змінювати роботу", - говорить Оксана.

Криза низки галузей української промисловості звузила можливості для самореалізації українським інженерам. Тому деякі з них обирають роботу закордоном. За словами HR-експерта rabota.ua Тетяни Пашкіної, міграція для інженерів складна - довгий час доводиться підтверджувати кваліфікацію. Вищі шанси в молодих інженерів, які після українського університету отримали західну освіту.

Максим Шкіндер навчався в Туринському університеті, працював на Skoda в Празі. Вже кілька років він - у Лондоні, де бере участь у розробці дизайну для суперкарів McLaren.

"Я завжди хотів працювати в англомовних країнах. Через кілька років навчання і роботи за кордоном у сфері автомобільного дизайну отримав пару пропозицій з Британії, одну з яких обрав", - пояснює він свій вибір.

 

Повертатися до України Максим поки що не збирається. Хоча йому і подобається ідея відродження українського автопрому.

"Боюся, він так сильно відстав, що для реабілітації знадобляться величезні зусилля і бюджети. Знаєте в чому різниця між стратегіями полювання лева і вовка? У лева є потужність і сила на один ривок, а вовки біжать в однаковому темпі за ціллю, поступово вимотуючи її. Система нашої країни нагадує мені лева".

В закордонному автопромі працює і 28-річна Тетяна Салівон. Вона - інженер в галузі електрокарів у Groupe PSA - компанії, що виробляє автомобілі Peugeot, Citro"n та Opel.

Вісім років тому дівчина переїхала у Францію, вступила на магістратуру в паризьку École Polytechnique. Через кілька років вона отримала докторський ступінь в інженерному виші Arts et Mеtiers ParisTech.

У "втечі" молода інженерка бачить позитив - новий досвід українців за кордоном.

"Заковика в тому, щоб вони повернулися і цей досвід привезли назад до України, як це, наприклад, роблять китайські студенти", - говорить вона.

Українські лікарі обирають Німеччину

Ще одна потужна група мігрантів - українські лікарі. Це пов'язано як з низькими зарплатами, так і з міграцією медиків з сусідньої Польщі, Чехії та Угорщини до більш багатих країн ЄС. Іноді їх замінюють українці. Але найбільш популярна країна для працевлаштування - Німеччина.

Кількість українських лікарів-емігрантів невідома, мова йде про тисячі фахівців. Тільки в Німеччині, за даними Федеральної палати лікарів, наприкінці 2017 року працювали 1 387 українських лікарів.

"В Україні в державній лікарні в середньому пропонують 5 тисяч грн, а в Німеччині - приблизно 100 тис. грн за курсом. Деякі лікарі їдуть, тому що хочуть отримати досвід роботи з новим обладнанням, кращу кваліфікацію", - пояснює Тетяна Пашкіна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Без знання мови ти - неповноцінний" - українець 9 років живе у Лондоні

30-річна Анна Величко три роки працює лікарем-офтальмологом у клініці в землі Гессен. Каже, найважчим було Approbation - визнання медичної освіти, яку отримала в Україні.

"В Україні можна заробляти пристойні гроші, але не завжди легальним шляхом. В Німеччині ви заробляєте легально. І оскільки тут страхова медицина, лікарю не треба думати, чи може його пацієнт оплатити лікування", - говорить лікарка.

На думку Анни, зупинити міграцію українських лікарів можна лише високими зарплатами та сучасною апаратурою в лікарнях.

Чому Україну залишають науковці?

Постійне зменшення фінансування науки - у 2016 році воно становило лише 0,48% від ВВП - дедалі більше мотивує українських науковців виїжджати. За даними Державної служби статистики, тільки у 2014 році до інших країн перебралися 42 кандидати та 7 докторів наук. З 2015 року облік науковців-емігрантів у Держслужбі статистики не ведуть.

Випусник Києво-Могилянської академії Назар Бартосік вже три роки працює в Національному інституті ядерної фізики в італійському Турині, куди він переїхав після закінчення аспірантури в науковому центрі DESY в Гамбурзі. Розповідає, що рівень фінансування науки суттєво відрізняється в ЄС та Україні.

 

Науковці в Західній Європі регулярно беруть участь в закордонних конференціях, працюють на дорогому обладнанні. Для їхніх українських колег і поїздка за кордон, і отримання новітнього обладнання - це визначна подія.

"Я в Італії на зарплату можу утримувати родину, винаймати квартиру і машину мати", -каже Назар.

Колега Назара за фахом - Дмитро - викладає фізичні дисципліни в університеті в Нідерландах, куди переїхав у 2008 році, коли вступив на аспірантуру. Каже, що міг би викладати в Україні, але не знає, як на українську зарплату можна утримувати родину. Науковець згадує такі мінуси, як менший доступ до іноземної літератури, обчислювальних ресурсів, соціально-політичну та криміногенну ситуацію.

"Навіть якби мені запропонували європейську зарплату в Києві, все одно б не повернувся. Просто "посередні" люди, виїхавши з України, живуть ліпше, ніж "най-найкращі", які залишилися", - зазначає він.

Вченим-гуманітаріям працевлаштуватися важче, ніж їхнім колегам-"технарям". Рівненчанці Юлії Юрчук вдалося. Вона - науковець в університеті Сьодертьорну в Стокгольмі, досліджує історичну тематику - політику пам'яті в Україні.

Юлія приїхала до Швеції 10 років тому після невдалої спроби працевлаштування в Україні. Коли отримала місце в аспірантурі у шведському університеті, вона не знала жодного слова шведською. Мову опанувала швидко - допомогло знання німецької.

"У Швеції науковці дивляться оголошення про вакансії на сайтах університетів. В Україні на сайтах університетів таких оголошень немає, треба мати знайомства", - каже українка.

 

Що ж робити?

Тетяна Пашкіна зазначає, що в країні зараз існує два підходи до трудової міграції. Є сезонні працівники, що їдуть на важку фізичну роботу і працюють по 12 годин на день, аби заробити гроші за короткий час. А є ті, хто мають високу кваліфікацію і планують еміграцію на довгий період.

Деякі з таких мігрантів можуть навіть втратити фінансово. Програмісти після вирахування всіх податків в західних країнах можуть мати меншу зарплату нетто, ніж в Україні. Але їх мотивують бажання розвиватися, житло за нижчої відсоткової ставки, вдосконалення мови, бажання забезпечити безпечне майбутнє для родини.

На її думку, для зменшення міграції кваліфікованих кадрів необхідно не тільки підвищувати зарплати, але й змінювати корпоративну культуру в Україні.

"Ми можемо піднімати зарплату, намагаючись дотягти до рівня Польщі, але якщо це буде з тим менеджментом, який не дає рости людям, нічого не вийде. Дуже багато управлінців намагаються керувати персоналом за допомогою страху. Страх вбиває творчість і можливість розвитку. Якщо це не зміниться, ми можемо забути про можливість когось наздогнати", - вважає експерт.

×