Дев"ятиповерхова "панелька" N17 на львівській вулиці Кавалерідзе — одна з небагатьох, у яких упродовж року була гаряча вода. Тепер у будинку на 72 квартири є своя міні-котельня. Перед початком опалювального сезону в підвалі встановили індивідуальний тепловий пункт (ІТП). З міського бюджету на це витратили понад 80 тис. грн.
Агрегат розмістили у приміщенні колишнього елеваторного вузла. Начальник служби безпеки "Львівтеплоенерго" Ігор Чернецький, 39 років, перевіряє роботу ІТП. Повільно опускає ручку червоного крана. Міні-котельня з білим щитком регулювання, десятком манометрів і труб зеленого, червоного та синього кольорів монотонно гуде.
— Система повністю автоматизована, — Ігор Чернецький кладе руку на червону трубу. — Звідси тепло трубами іде по всьому будинку. Раніше на поверхах була різна температура, квартири прогрівалися нерівномірно. А тут є насос, який підкачує воду до необхідного тиску, тому тепло буде всім. Для мешканців економія в оплаті — 15–20%. Опалення можна увімкнути будь-якої пори року. Обладнання привезли з Польщі. Витрати на ІТП окупляться за 12–14 років, а гарантійний термін його експлуатації — 25 років. За останні шість років у Львові запустили 60 таких міні-котелень. У найближчі чотири роки у місті планують встановити ІТП у 1235 будинках. Проект коштує 91 млн грн.
Анна Матуш, 63 роки, мешкає із 61-річним чоловіком Богданом Гриначем у двокімнатній квартирі на першому поверсі.
— Минула зима була дуже холодною, — каже пенсіонерка. — За місяць у морози по 80–90 гривень за тепло платили, хоч у хатах по плюс 14 було.
На ІТП мешканці будинку не витратили жодної копійки. Минулої зими за тепло платили по лічильнику. ЖЕК збирав на нього по 90–130 грн з кожної квартири.
— Складалися відповідно до метрів, — каже 47-річна Любов Коваль зі 109-ї квартири. — Але що тепер із того лічильника? В ІТП є свій лічильник. За старий нам гроші вже точно не повернуть.
— А гарячу воду вже кілька тижнів із перебоями дають, — підказує дружині 50-річний Володимир Вдовін. — Раніше по графіку була, із 6-ї до 9-ї зранку та ввечері, а тепер лише на 50 хвилин включають після 20-ї — і лапай. Ні рук помити, ні випрати.
Ганна Книш, 63 роки, живе у будинку вже 18 років — у 4-кімнатній квартирі на другому поверсі. Щойно повернулася з продуктового ринку. У жовтенькому поліетиленовому мішечку тріпаються карасики.
— Як вселилися сюди, то тепло було, люди не жалілися, — каже Ганна Книш. — А в останні вісім років палять так, що на третьому поверсі кватирки відкривають, бо дихнути нічим, а ми мерзнемо, хоч і по 160 гривень віддаємо. Хіба котикові нашому добре — у нього шубка.
2 
1
Коментарі