42-річний Володимир Кот під вечір 22 червня у місті Червонограді на Львівщині упав з балкона власної квартири на сьомому поверсі. Приземлився на 45-річного Петра Ройка. Обидва потрапили до лікарні.
Володимир лежить у травматологічному відділенні на п"ятому поверсі Червоноградської міської лікарні. У нього забої лівої легені, грудної клітини та відламковий перелом п"яткової кістки. У палаті ще четверо пацієнтів.
Увесь цей час від ліжка чоловіка не відходить 39-річна дружина Світлана. Володимир спить. Дзвонить мобільний телефон. Пацієнт прокидається.
— Так. Зі мною все добре. Кажу: все нормально, — Володимир кладе слухавку.
— Ми із сім"єю збиралися на відпочинок у Карпати, — повільно говорить. — Тепер ясно, що лежатиму в лікарні. Але це щастя від Бога, що я живий залишився. Коли пролетів два поверхи, двічі попросив: "Боже, допоможи мені! Боже, допоможи мені!". У реанімації розповів про це лікареві, а він не повірив. Сказав, щоб я такі байки жінкам розказував.
— Я вірю в чудеса, — продовжує Володимир Михайлович. — Це друге диво у моєму житті. Першим було народження первістка. У нас зі Світланою 13 років дітей не було. А тепер — два сини: 7-річний Михайлик і 4-річний Петрик.
Сім"я Котів мешкає на вулиці Корольова в Червонограді. Вирішили прибудувати до кухні балкон.
Надвечір минулого четверга господар разом зі своїм 31-річним швагром Степаном Галюком робили риштування під нього. Володимир мав зробити розмітку. Перед тим причепив до Степана страховку.
— Я ніби відчував, що щось трапиться, — розповідає Володимир далі. — Обв"язав швагра мотузкою на коротку зчіпку. Він ще запитав, чому я його так страхую, як у Межиріччі між куполами, коли церкву будували.
Володимир уже двадцять років зводить і ремонтує церкви на Львівщині. Навчив цього і Степана. У селі Межиріччя Сокальського району той уперше брав участь у будівництві храму.
На балконі включили дриль. Саме нею й перерізали шнур страховки. Степан на мотузці повис у повітрі над шостим поверхом, а Володимир полетів на землю.
— Коли я висів, то дивився вниз і думав про Володю, — каже Степан.
Стоїмо з ним на балконі, що виходить із кімнати квартири Котів. Степан показує, де планували збудувати ще один.
— Хвилювався, щоб він не переламав хребет, ребра, внутрішні органи, — продовжує Голюк. — Бо всі інші органи лікуються, а як хребет переламаний, то, вважай, каліка на все життя.
Степан босими ногами вперся об стіну квартири сусідки знизу. Та схопила його за ногу і затягнула до кімнати. Він тільки трохи покалічив п"яти. А Володимир упав на щит балкона на першому поверсі. Щит розвалився і Кот придушив собою Петра Ройка. Той знепритомнів. Володимир ані на секунду не втрачав свідомості.
Боже, забив людину, це ж тюрма!
— Упав і почув, що всередині все клекоче. Але в той момент про себе не думав, — згадує він. — Побачив закривавленого чоловіка, у голові промайнула думка: Боже, забив людину, це ж тюрма!
Усе, що сталося, бачили кілька людей. Сусідка з першого поверху Надія викликала "швидку". Мати Світлани Марія Голюк із внуками Михайликом та Петриком саме гуляли в дворі. Жінка не могла зрушити з місця, притулила до себе хлопчиків. "Тато живий, тато живий!" — плакав Михайлик.
Медики зі "швидкої" привели Петра Ройка до тями. Він із мобільного подзвонив додому в село Сілець Сокальського району.
— Тато сказав: "Я сьогодні ночувати не приїду", — розповідає 23-річна донька Ройка Надія. — Нас це занепокоїло. Ми зателефонували родичам, яким тато склив балкон, і вони нам усе пояснили.
Познайомилися Володимир із Петром у реанімації. Але наступного дня Кота перевели до травматологічного відділення, а Ройка — в нейрохірургію. Він отримав сильний удар по голові.
Світлана Кот відвідувала Петра Васильовича. У нього перев"язана голова. Також марлева пов"язка на нозі. Біля ліжка стоїть милиця, на підвіконнику — магнітофон.
— Помирати — то з музикою, — жартує Ройко.
Каже, що тоді на балконі вже закінчили роботу:
— Саме збиралися пиво пити...
Медики дивуються цій історії.
— За всю мою практику з таким випадком стикаюся вперше, — каже завідувач нейрохірургічного відділення Червоноградської міської лікарні Іван Синицький, 60 років. — Кот велике щастя в житті має. Та й Ройко у сорочці вродився.
4 
35413
Коментарі