ВІЛ-інфіковані чекають народження сина

 

37-річний Олег Мартинець та його дружина 20-річна Мирослава Голдак ВІЛ-інфіковані. Вони два роки живуть у цивільному шлюбі. Днями мають обвінчатися.

— Треба встигнути до народження дитини, — каже Олег. — Мирося вже на восьмому місяці. Учора на УЗД ходила, кажуть, будемо мати сина.

Із подружжям зустрілися у Львівському обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом. Вони консультувалися з лікарем. Дізналися, що в Олега до критичної межі дійшла кількість клітин, які відповідають за імунну систему організму. Аби уникнути стадії СНІДу, чоловік повинен приймати АРВ-терапію.

— Хворі на СНІД більше двох років не живуть, — Олег криво усміхається. — Мені, може, три залишилося. Або два. Головне — дочекатися сина, побачити, який він. Лікарі кажуть, буде здоровий. Мирослава АРВ-терапію приймає, вітаміни п"є.

Мартинець заразився десять років тому, коли почав колотися.

— Чого коловся? — перепитує. — По дурості. Пацани дали попробувати ширку. Один раз вколовся — сподобалося, потім другий, третій. До останнього часу на голці сидів. Та й тепер тяга є, але Мирося підтримує — не дає вколотися.

Олег золоті руки має. Ми вдома ремонт затіяли

Олег і Мирослава жили в одному будинку. Дівчина закохалася в нього ще в дитинстві. Сказала якось про це мамі, вона розсміялася: "Олегові женитися пора, а тобі ще "Буквар" читати". Вперше Олег одружився з чернівчанкою Іриною. Дівчина навчалася у Львові й винаймала квартиру на сусідній вулиці.

— На той час я вже не коловся, — продовжує. — Коли жінка була вагітна, вона здала кров на аналіз. Тоді й дізнався, що ми ВІЛ-інфіковані. Іра як це почула, сильно плакала. Ми розлучилися, вона з донькою поїхала до батьків у Чернівці. Не пробачила, що я її заразив.

Олег знову почав колотися. Якось міліціонери знайшли в нього наркотики. Посадили в тюрму на два роки. Мирослава приносила йому передачі, писала листи. Коли вийшов, почали жити разом.

— Мої батьки нормально на це відреагували, — каже Мирослава. — Олег — дуже добра людина, золоті руки має. Ми вдома ремонт затіяли. Він усе сам робить — білить, вікна вставляє. У будівельній фірмі маляром-штукатуром працює. А мені навіть пилюки витерти не дає — за дитину переживає. Я з ним щаслива.

Кажуть, не відчувають, що хворі — почуваються добре. Єдине, що турбує, можливість заразити інших.

— У принципі, ймовірність когось заразити дуже мала, — говорить Мирослава. — ВІЛ і СНІД передаються тільки через кров і статевим шляхом. Тому ми не робимо манікюру в салонах, а коли ненароком поріжемо пальця, промиваємо ніж спиртом.

41-річна Наталія Ковальчук, психолог Центру з профілактики та боротьби зі СНІДом розповідає, що Олег і Мирослава допомагають  працювати з ВІЛ-позитивними, носіями вірусу СНІД. Люди, які дізнаються про те, що хворі, переживають шоковий стан. Потім він переходить у злість, згодом у важку депресію. Коли ж ВІЛ-позитивні спілкуються з такими, як вони, настає адаптація — люди вже знають, як їм жити з цією хворобою.

— Недавно до нас прийшла жінка, чоловік якої помер від СНІДу, — каже психолог. — Вона дізналася, що також ВІЛ-позитивна. Має неповнолітню дитину. Ми довго виводили її з депресії. Допомогли Олег і Мирося — вони переконали жінку, що і ВІЛ-позитивні можуть бути щасливими.

Можна заразитися через татуювання

Головний лікар Львівського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом Мар"яна Служинська, 39 років, розповіла, що на Львівщині на диспансерному обліку перебувають 837 ВІЛ-позитивних осіб. 122 із них — хворі в термінальній стадії (СНІД). За десять місяців цього року діагноз ВІЛ-інфекція встановили 196 особам.
— Цьогоріч, як і минулими роками, люди інфікуються переважно парентеральним шляхом, коли наркотичні речовини вводять ін"єкційним методом, — зауважує Служинська.
— 22 відсотки заразилися статевим шляхом. Є 23 випадки інфікування шляхом передачі ВІЛ від матері до дитини. Одна людина заразилася в тюрмі, коли робила татуювання.
Найвищі показники ВІЛ-інфікування серед населення області — в Червонограді, Львові, Бориславі, Дрогобичі, Стебнику та Стрию.

×