Ексклюзиви
Четвер, 15 листопада 2007 07:08

Василь Іванина вичиняє шкуру барана за 50 гривень

Автор: фото: Сніжана РУСИН
  Василь Іванина в майстерні селища Міжгір’я Закарпатської області тримає шкурку лисиці
Василь Іванина в майстерні селища Міжгір’я Закарпатської області тримає шкурку лисиці

Останнім часом на Закарпатті занепадає кожум"яцтво. У Міжгірському районі, де овець селяни тримають найбільше, живе лише один кушнір.

58-річний Василь Іванина мешкає у приватному будинку в Міжгір"ї на вул. Коцюбинського із дружиною Галиною, 58 років, та 7-річним онуком Васильком. Майстерня — у прибудові біля хати. Посеред кімнати стіл, на якому Іванина працює зі шкірами. На стіні сохнуть оброблені хутра лисиці, куниці та овчинка.

— Найбільше роботи припадає на вересень та жовтень, — каже кожум"яка. — За сьогорічний сезон мав біля 20 шкір.

Василь Іванина понад 20 років працював водієм місцевого автопарку. Їздив за маршрутом Міжгір"я–Ужгород, Міжгір"я–Львів. 1990-го роботу втратив.

— Першу шкіру я вичинив 1982 року, — розповідає він. — Без книжки, без вчителів. Думаю, ану спробую — вийшло! А пішов з автопарку — знову взявся за діло.

Чоловік дістає з закутка хутро лисиці та шкіру козеняти. Вичинив їх торік для себе.

— Се діло не вигідне, — бідкається. — Я багато витрачався на хімікати. А потім почав казати людям так: хочете, щоб вичинив вам шкіру — везіть хімікати, бо я за ними до Калуша їздити не буду. Нині так і працюю.

Розповідає, як вичиняє хутра.

— Свіжу шкіру треба законсервувати, бо інакше вона зогниє. Найліпша консервація — це сіль, — каже кушнір. — Потім суху шкіру вимочую у воді, періодично перевертаючи. Содою відмиваю жир, добре перу в порошках, щоб чистою була, ножем відшкрябую зайве. Знаєте, коли файний ґазда — то його вівця чиста, а шкура біла, як сніг. А коли ґазда — нерадивий, то я не можу ту шкуру вимити у десятьох порошках.

Коли шкіра готова, Іванина вимочує її в дубильних розчинах, промиває в содовому розчині й розтягає на дерев"яні рами. Сушить шкіру в тіні, де добре продуває вітер.

— Коли файний вітер — за два дні висохне, коли слабий — треба тиждень чекати, — пояснює кушнір. — А як шевро в центрі просохне — стелю шкуру хутром донизу й чешу замш. Для сього вчинив гребінь: набив цвяхів на дощечку і цим чесалом розчісую. Тоді овчинка стає м"якою та світлішою.

Процес вичинки триває місяць. Одночасно Іванина може працювати з 20 хутрами.

— За вичинку однієї беру недорого, — неохоче говорить про заробітки. — От за шкуру барана — лише 50 гривень. Нині се діло впало в ціні. А колись, коли в отарі одного села було по 1000–2000 овець, за сезон наші кожум"яки обробляли по 100–200 шкур.

Кушнір скаржиться, що хімікати підривають йому здоров"я.

— Треба дихати тими реактивами, а то не добре на легкі, — каже він. — Тому ніхто не хоче за це діло братися. А наші діди вичиняли шкіру натурально: запарювали пшеничну муку в окропі й додавали туди солі. Тепер на ринках багато штучного хутра, — додає поволі. — Але вартість натурального не можна недооцінювати, — піднімає до гори пальця. — Чого лиш вартує сон на натуральній овчинці.

Зараз ви читаєте новину «Василь Іванина вичиняє шкуру барана за 50 гривень». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1359
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода