У райцентрі Кам'янка-Бузька ліквідовують державні установи. Санепідемстанцію і військкомат перенесли у Радехів, поштове відділення — у Жовкву. Планують розформувати податкову адміністрацію, лікарню, поліклініку. Місцеві кажуть, що район хочуть поділити між сусідніми районами, а Кам'янку-Бузьку позбавити статусу міста.
На центральній вулиці райцентру двоє чоловіків років 50 чекають автобуса до Львова. Він їздить щопівгодини.
— Ці всі слухи не спроста, — каже вусань у чорному кашкеті, тримає портфель. Прикурює цигарку. — На території Кам'янки хочуть поставити сміттєпереробний завод. Але не можуть, бо він має бути поза межами міста. Так само місцеве підприємство "Кроно", шо робить ламінат, людей обдурило. Обіцяло поставити фільтри, а саме по ночах труїть усіх викидами. Діти масово слабнуть на рак горла. Як Кам'янка-Бузька стане селищем, то й заводу за то ніц не буде.
— Район — то не хата — розібрав та переніс, — говорить Володимир Турянський, 52 роки. — На днях до мене заходили якісь. Збирають підписи, щоб не ділили район. Я, жінка і діти підписалися. Ще просив, аби переказали — в разі потреби на дороги з вилами вийдем, під адміністрацію до Львова поїдем.
Районна лікарня розташована на околиці міста. 5-поверхова будівля розрахована на 340 ліжок. Сюди приїжджають на обстеження та лікування з усього району.
— Всі бояться, що лікарню перенесуть у Жовкву, — 69-річна Любов Дащук із села Спас сидить у коридорі біля кабінету головного лікаря. Тримає квітчастий пакет і потріпану лікарняну книжку. — Сьогодні встала удосвіта, щоб 18 кілометрів проїхати. А до Жовкви прямої дороги нема, тільки через Львів, 85 кілометрів. Де я, стара, зможу? Назад хіба в труні привезуть. Маю грижу поясниці, тиск високий, серце тисне. Валідолу купила 10 пачок, завжди з собою ношу.
На сусідній лавці сидить жінка з підлітком. Він нахилився над телефоном, у вухах навушники.
— Дитина хвора, має першу групу, погано ходить, — киває на сина 40-річна Марія Омелянівна. — Живемо на сусідній вулиці, але до лікаря їздимо на таксі. Щоразу десятку плачу. Якщо скажуть, що лікарню закривають — ляжу тутка, не дозволю.
У будинку санепідемстанції відчинені двері. У коридорах пусто.
— Нас ліквідували ще 26 грудня, — говорить завідувач Лариса Кришновська. Сидить у кабінеті за столом, заставленому теками. — Удвічі скоротили штат. Тепер нас 16. Частина уже переїхала до Радехова. Однак процес передачі майна ще не відбувся, лабораторії тут. Як буде спалах епідемії в районі, не впевнена, що справимося. Хіба Радехів поможе.
У двоповерхівці навпроти розташована поліклініка. Перед воротами велика калюжа. У темному коридорі десяток людей чекають під кабінетами.
— У нас уже давно про закриття говорять, — тихо каже санітарка років 50. — У поліклініці працюють майже 300 чоловік. Багато хто лишиться без роботи. Кому потрібні пенсіонери? А рахуйте, скільки із сіл хворих до нас приїжджає. Люди стоять на обліку в психіатричному, наркологічному відділеннях. Шо буде з ними? А з дітьми, шоби медогляд пройти, треба три дні. Не всі мають машини їздити. Вагітні, поки доберуться до Жовкви по тих ямах, вродити можуть.












Коментарі
1