Із сільською головою Ожидова Буського району Львівської області Олександрою Шах, 39 років, ми зустрітися через тиждень після того, як на залізниці поблизу села перекинулися цистерни з жовтим фосфором. Приміщення сільради заставлене упаковками з квасом і мінеральною водою.
— Єдине, що просила би — не повертайте діток у село, доки не погрузять останній вагон, — каже Олександра, сідаючи за робочий стіл.
Як дізналися про аварію?
— Десь о п"ятій годині зателефонував начальник залізничної станції. Каже: "Саша, зійшли вагони з якоюсь хімічною речовиною. Стався вибух. Негайно забирай людей з села, особливо дітей". Ми бігли селом і кричали всім, що сталося. Через дві години після того сама вивезла своїх дітей.
До Львова?
— Більшість людей поїхали до Львова чи Золочева — вітер туди не віяв. Ми повезли доньок у Радивилів на Рівненщині, до моїх батьків. Під Бродами обігнали ту хмару. За дві години вона пройшла більше 50 кілометрів.
Паніки у селі не було?
— Зараз уже люди починають їсти городину. А в перші дні я взагалі готувала тільки макарони і гречку. Із трьох тисяч мешканців семи сіл нашої сільради виїхала приблизно третина. Зараз майже всі повернулися, крім діток.
Як почуваєтеся після аварії?
— Кажуть, що при отруєнні дере у горлі, очі сльозяться. У мене пекла шкіра рук і ніг, очі. Горлом нічого не відчувала. А наша бухгалтер під хмарою пасла корову. У жінки попухли ноги, нирки болять. Поїхала до Львова лікуватися.
— Саша, відірвися на трошки, — до кабінету заходить її чоловік Микола.
За ним жінка. Каже, що привезла молочну продукцію.
— Там 90 кефіру і 50 йогуртів. Куди це? — питає.
— Я думаю, до колії, солдатам. Зараз Коля відвезе. Не уявляю, що робила би без чоловіка, — Олександра повертається до розмови. — Ми першого дня навіть води собі не взяли. Прийшли додому, а пити нічого. Дітей вдома не було, не спрацював інстинкт, забули.
Олександра Шах очолює Ожидівську сільську раду півтора року.
— Торік відродили Свято села, — каже. — Мали багато гостей з Англії, Чехії, Італії. Зараз люди дуже переймаються, чи буде свято знову. Плануємо його на 12 серпня.
Біля сільради стоїть кілька бійців внутрішніх військ. Трохи далі від будівлі на лавці сидить гурт людей.
— Минулої п"ятниці чотири години прочекала на президента біля колії, — говорить 48-річна Марія Лоїк із сусіднього Закомар"я. — Ющенко говорив, що все гаразд. Мусимо вірити. Миємо всі харчі содою, кажуть, вбиває фосфор.
— На другий день після аварії зателефонувала мені кума з Бродів, — перебиває 34-річний Іван Яцків. — Каже: "Нехай сестра бере дітей і їде сюди!". Сам мусив лишитися, за господарством дивитися.
А ви як почуваєтеся? У горлі не першить?
— Та не першить. Маєш цигарку? Я, коли курю, ні про що не думаю.
7 
35413
Коментарі