Упродовж березня працівники транспортної міліції проводили спеціальну операцію на Львівській залізниці. Вони затримували п"яних пасажирів на станціях та в електропоїздах. Найскладнішою ситуація була з електричкою Львів—Мостиська.
— Найбільше п"яниць саме на Мостиському напрямі, — розповідає помічник начальника лінійного відділу міліції на станції Львів Олександр Козаков. — Такі особи майже завжди відмовляються платити за проїзд. Улаштовують дебоші: нищать рухоме майно, нападають на працівників залізниці. Торік контролер підійшла до п"яного пасажира і попросила пред"явити квиток. Чоловік вихопив ножа і порізав їй обличчя.
Електропоїзд на Мостиську вже на пероні. Час відправлення — 17.50. За 5 хв. до від"їзду до турнікетів підбігає десяток пасажирів. Просять охоронців, аби ті пропустили їх до вагонів без квитків, мовляв, не встигають купити.
Двоє чоловіків стоять за кілька метрів, курять. Коли до відправлення залишається 2 хв., теж біжать на перон.
У вокзальних касах більшість пасажирів замовляють найдешевший квиток — до першої зупинки. Його вартість — 2,3 грн. Прошу білет до кінцевої станції. Даю десятку.
— Ой, швиденько біжіть, а то не встигнете, — радить касирка. До решти не додає 25 копійок.
Східці до вагону запльовані, на них розкидані недокурки. У тамбурі шість чоловіків грають у карти. Кричать, матюкаються. Пасажири — односельчани. Працюють робітниками на будівництві у Львові. Щодня по півтори години добираються електричкою з Мостиської й назад. Чоловік на ім"я Василь витягає з кулька півлітрову пляшку самогонки. Наливає в одноразовий стаканчик. П"ють по черзі. Курять сигарети "Прима". Ще пляшку розбавленого спирту купують у продавця, що по вагонах носить пиво. Закушують сухариками, білим хлібом.
Заходжу до вагона. На лаві сидять двоє підлітків. Навчаються у профтехучилищі N1. Один лущить насіння. Його друг на мобільному телефоні ввімкнув музику.
— Дивися, мобілка у нього. Уяви собі, зараз кожен витягне свій телефон і включить музику, — обурюється літня жінка.
Хлопці сміються.
Питаю, чи можна біля них сісти.
— Зайнято, — не підіймаючи голови, відповідає один.
На сусідній лаві жінки із секти Свідки Єгови розповідають про вічне життя. Пропонують безкоштовно спеціальну літературу.
— Я вірю в Бога і Матінку Божу, — відмовляється слухати пенсіонерка. Біля неї рюкзак із півторалітровими порожніми пляшками. Жінка на ринку торгувала молоком. Під сидінням хтось причепив використану жуйку. На вікні — лушпиння від насіння.
— Коли вже випогодиться? — бідкається пасажирка. — Нікому не можна вірити: ні Тимошенко, ні Ющенкові. Ще й бабак збрехав.
— Україні бракує лідера, — озивається чоловік у вишиванці та брудних черевиках. Тримає газету "Свобода". — Ось Тягнибок — справжній патріот.
— Не кажіть дурниць, цей Тягнибок тягне у різні боки, — чути з іншого кінця вагона.
— А звідки ти такий розумний взявся? — прихильник "Свободи" підводиться.
— Слава Ісусу Христу, — до вагона заходить пані Марія. Жінка багато років продає в електричках релігійну літературу, вервички — чотки.
— Зараз піст, а ви горілку п"єте, в карти граєте, сваритеся, — повчає. Відмовляється продати жінці молитовник на гривню дешевше. Каже, торгує за гуртовими цінами.
— У тебе нечистий вселився, — звертається до 15-річної дівчини. Та через навушники слухає музику, хитає головою. — Обов"язково піди до отця Василя Вороновського у церкву Михайла, він злих духів виганяє.
— Сухарики, насіння лущене, нелущене, вафлі, "Гулівери" — три на гривню! — йде вагоном продавщиця 19-річна Наталя з двома великими торбами. Захмелілий пасажир гладить її по ногах.
— Ти чого руки розпускаєш? — обурюється дівчина. Той норовить її вдарити. З місця схоплюється інший чоловік. Виводить п"яницю до тамбура. Звідти чути галас — зчепилися у бійці.
У вагоні з"явилися провідники. Прошу, аби викликали міліціонера. Вони сміються.
У тебе нечистий вселився. Обов"язково піди до отця Василя, він злих духів виганяє
— Кнопка виклику міліції не працює. Ми самі захищаємося.
Сваряться з пасажирами-"зайцями". Ті дають гривню-дві. Провідники ховають їх до кишені. На шість осіб виписують один квиток за 2,75 грн.
— Таким чином за день можна й 40–50 гривень заробити. Перед Різдвяними святами 100 гривень додому принесла. Головне, до ревізорів у руки не потрапити, — розповідає контролерка. Називатися відмовляється — боїться втратити роботу.
25-річний Володимир Швець не хоче платити за проїзд. Питає провідничку, чи вона має доньку. Просить узяти за зятя. Та всміхається, відходить.
— Та я взагалі-то одружений, — говорить. — Познайомився з дружиною в електричці. Разом на роботу доїжджали. Півдня в дорозі проводиш. А мій друг також у поїзді з дівчиною познайомився. Купив їй "Гулівера". Скоро весілля.
"На чудовій Україні квіти розцвітають. Як багато українців Бога ще не знають", — співають циганчата. Жебраки пахнуть димом. Один зняв шапку, люди кидають туди копійки. Провідники на них не звертають уваги.
— Горіхи, шкіра, фасоля, — за циганами ходить чоловік із великим мішком. Він скуповує товар. Огрядна жінка у жовтій болоньєвій куртці витягає з сумки 3-кілограмовий кульок лущених горіхів. Домовляються по 18 грн за кілограм.
— Вони в Польщу горіхи везуть. Там за кіло 40 гривень дають. Це такий у них бізнес, — пояснює жінка. — А мій чоловік без роботи сидить, то й лущить удома горіхи. Я молоко на базар везу — заодно продаю їх дорогою.
4 
1
Коментарі