Ексклюзиви
субота, 08 вересня 2007 07:06

Учитель Василь Пришляк збитковий млин зробив прибутковим

Автор: фото: Олена ДЗІК
  Василь Пришляк показує млин у Слобідці Козівського району Тернопільщини. Каже, що кормове зерно від харчового на око не відрізниш. Тому треба перевіряти в лабораторії
Василь Пришляк показує млин у Слобідці Козівського району Тернопільщини. Каже, що кормове зерно від харчового на око не відрізниш. Тому треба перевіряти в лабораторії

На околиці села Слобідка Козівського району Тернопільської області стоїть старий млин. Вісімнадцять років він не приносив прибутків. П"ять років тому виходець із сусіднього села Городище Василь Пришляк, педагог за освітою, узяв в оренду борошномельню в місцевого колгоспу "Слава". За півроку млин приніс 35 тис. грн виручки.

У млині страшенний гуркіт. Майже весь перший поверх зайнятий білими целофановими мішками. Мельник Василь Татарчук, 27 років, стежить за порядком на другому поверсі, де зерно перетирається між валками. Повсюди висять наклейки з перекресленою сигаретою.

— Млин належить до вибухонебезпечних об"єктів, там постійно пилюка. Я сам розклеював ці попередження, — пояснює 51-річний орендар Василь Пришляк і запрошує до своєї "штаб-квартири" — невеликого вагончика за десять кроків від млина. — Працюємо з 8.00 до 19.00. Змолоти центнер зерна коштує 14 гривень, дерть для худоби — 5 гривень.

За професією Василь Володимирович учитель української мови й літератури, історії та німецької мови. Працював у школі, потім у комсомолі, в Центральному комітеті у Москві.

— У будні до млина приїжджають із пекарень п"яти районів Тернопільщини та чотирьох — Івано-Франківщини, — продовжує орендар. — Беруть по півтори тонни за раз. У суботу люди для себе мелють по кілька мішків. Черга "жива", хто раніше приїде — раніше й змеле. Перші клієнти з"являються ще о п"ятій ранку. У неділю й на свята млин закритий.

Орендувати млин Пришляку запропонував голова місцевого колгоспу.

Перші клієнти з"являються ще о п"ятій ранку

— Я довго сумнівався, радився з фахівцями, — пригадує підприємець. — Люди тут збіжжя не хотіли молоти: борошно було сірим. А зараз приїздять з усього району. Хоч млини є чи не в кожному другому селі.

Василь Володимирович повністю переобладнав виробництво. Потужність зросла від чотирьох центнерів за годину до однієї тонни.

— Колись мука виходила неякісна, з одного мішка господиня ще й мішок грису могла насіяти. У млині було 40 старих сит. Замість них установили 20 швейцарських, — показує скручений у трубку екземпляр білого тонкого сита, яке замовляв у Києві. Погонний метр коштував 85 гривень. — Потім переробили систему трубопроводів, закупили нові валки.

Ремонт тривав два місяці. За той час і перших клієнтів знайшли.

— Літр зерна з кожного завозу орендар обов"язково здає на аналіз до лабораторії. Каже, якість муки залежить насамперед від сировини. За весь час роботи на борошно ніхто не скаржився. Рівень клейковини при нормі 23 становить 26 одиниць.

— Хочу розрахуватися за десять десяток,— заходить 30-річна Оксана Кізло. Вони з чоловіком Василем, 32 роки, живуть у селі Дибще за 20 км від Слобідки. Беруть тут розфасоване й зашите у мішечки борошно на продаж. — Ми — постійні клієнти. Два–три рази на місяць приїжджаємо. Купуємо по 300–400 кілограмів. Продаємо на базарах у Козові, Бережанах і Підгайцях. Спочатку взяли "на пробу". Я замісила вареники — тісто не рідло, та й колір жовтий. Зрозуміла, що можна продавати муку іншим. Уже другий рік беремо муку вищого сорту.

— Я теж це борошно сам перевіряв, коли хліб пік, — додає Пришляк. — Маю вдома чудо-піч. Треба засипати всі компоненти, розмішати — і хліб печеться. Якщо давати борошно низької якості, то буханець зверху осяде. Відколи беру змелене в нас, тісто виростає високе, опукле.

Каже, дружина Світлана часто дорікає, що вдома борошна немає. Вона працює хіміком на Козлівському спиртзаводі. Син Дмитро поїхав до Америки за студентською візою, молодший Олександр навчається на четвертому курсі в Тернопільському політехнічному університеті, дочка Мар"яна зараз у 7 класі.

— Моя Світлана в неділю хоче вареники зробити, а в хаті — дві склянки муки, — сміється господар. — Я приношу по п"ять кілограмів, але не знаю, на скільки того вистачає. Виходить, що швець без чобіт ходить.

1956, 29 лютого — Василь Пришляк народився у селі Городище Козівського району Тернопільської області у сім"ї колгоспників
1972–1976 — навчався на українській філології в Івано-Франківському педінституті
1976–1991 — працював в організаційному відділі ЦК ВЛКСМ у Москві
1991–1996 — співзасновник видавництва "Молексімп", заступник директора
1995 — одружився зі Світланою
1996 — сім"я переїхала в Україну. Удома хворіла мама Василя Пришляка
1996–2001 — заступник головного лікаря по роботі з персоналом у санаторії "Веселка", що в селі Петрики Тернопільського району
2002 — орендує млин у селі Слобідка Козівського району

Зараз ви читаєте новину «Учитель Василь Пришляк збитковий млин зробив прибутковим». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути