Ексклюзиви
Четвер, 06 вересня 2007 07:03

У райцентрі Турка немає жодної книгарні

Автор: фото: Дмитро ГАМАШ
  Зрізані аварійні дерева на вулицях райцентру Турка Львівської області пускають на дрова. Хоча місто газифіковане, сотні жителів досі палять у печах вугіллям і трісками
Зрізані аварійні дерева на вулицях райцентру Турка Львівської області пускають на дрова. Хоча місто газифіковане, сотні жителів досі палять у печах вугіллям і трісками

"Дальше Турки не пошлють, — жартує турківський міський голова Геннадій Брич, 76 років, чи не найстаріший мер в Україні. — Сказали перебиратися сюди зі Сколе, де секретарював у райкомі. Приїхав у Турку — а тут жодної асфальтованої дороги  нема. Край світу! За австрійських часів тюремщика, який тікав із-під конвою і ховався у Борині неподалік від Турки, через три роки амністовували — такі нестерпні умови життя були".

У загубленому в Карпатських Бескидах райцентрі на сім тисяч душ Геннадій Кирилович Брич головує з 2002-го. За часів Радянського Союзу 11 років працював тут першим секретарем райкому партії. 2006-го комуніста переобрали на посаду мера.

На вулицях Турки рідко зустрінеш жінку на високих підборах: дороги й тротуари перекопані, латка на латці, всипані щебенем і гравієм. Понищені комунікації. Центром міста проходять залізничні колії. За дощової погоди електричні розряди зрешетили труби, прокладені без катодного захисту.

Повз Турку течуть річки Стрий, Яблунька Літмир. Проте води у кранах бракує, особливо в посушливе літо. Каналізація працює з перебоями, значну частину моторів і труб очисних споруд у 90-х роках розікрали на брухт. Єдину громадську вбиральню тимчасово обладнали лише місяць тому — перед четвертими Всесвітніми бойківськими фестинами.

Вулицями тягнуть газові труби. Газифікували понад половину з майже 2000 домогосподарств. У решті палять вугіллям і дровами. Від централізованого опалення мерія відмовилася.

— Узимку 2003-го місто мало не замерзло, добре, що з Донбасу три вагони коксу привезли. Червоноградське вугілля неякісне, горить слабо, бо каміння і зольність високі. А переробити стару котельню з вугілля на газ — ще більші гроші, бюджет не потягне, — пояснює міський голова Геннадій Брич. — Ми так домовилися з людьми: даємо безкоштовну газову трубу до подвір"я, а далі підводку хай роблять за свої гроші, ставлять котли і палять.

Річний бюджет Турки — 1,7 млн грн. Його формують із 25% місцевих надходжень — решту забирають районна та обласна влада.

Чимало школярів стоять за ятками на базарі

Найбільші підприємства Турки — світлотехнічний завод, щебеневий кар"єр і швейно-галантерейний цех — дають роботу кільком сотням людей. Зарплата до 1 тис. грн плюс 25% доплати за статус мешканця високогірного району. Статки невеликі. Майже половина жителів райцентру подалися за кордон.

У м"ясних крамницях продають лише ковбасні вироби, вирізки тут не купиш. На продуктово-промисловому базарі торгують місцеві жителі.

— Чужих сюда не пускаємо, тут своїм продавцям місця мало, — 26-річна Марічка Локотюк поправляє цінники на ятці з болгарським перцем, помідорами, цибулею, баклажанами та огірками. Жінка щойно відпустила сітку перцю по 3,5 грн господині. — Люди зараз салати крутять, а помідори чи перець менше 2 гривень не подешевшають. Привозимо овочі з Чернівців.

Одяг і взуття на базарі дешеві, переважно турецького та китайського виробництва.

Чимало школярів стоять за ятками на базарі — допомагають батькам заробляти. У двох одинадцятирічках на тисячу парт набереться заледве до половини учнів. Дітей у горах родиться мало. Смертність висока.

Поміж дерев"яних хат на покручених вуличках Турки зводять двоповерхові будинки з  цегли та шлакоблоків.

— Будуються переважно підприємці, — каже міський голова. — От у нас лазня була, але без води й каналізації занепала. Прийшов до мене  місцевий бізнесмен, каже: дайте ту ділянку в оренду, я лазню відновлю, але ще три поверхи намурую під сауну, готель і ресторан для туристів, щоб перекрити видатки. Це ж не Львів, де за годину побанитися 50 гривень платять. Тут зовсім інші суми. Заможних людей у Турці мало.

На мосту через Яблуньку міського голову зупиняють перехожі, цікавляться, коли завершиться ремонт доріг. Береги пересохлої річки захаращені пластиковими пляшками.

 — Нам би хоч одного сміттєвоза, — хитає головою Брич. — На фестинах обласна влада обіцяла виділити, але обіцяного три роки чекають. А ще — хоч би одну книгарню відкрити. Усюди торговля — все, що до хати треба, продають. А доброї книжки дитині ніде купити. Як її розуму навчити?

Худобу тримати нема за що

Щосереди в Турці великий базар худоби. Коней, корів і свиней привозять підводами та машинами. Ярмаркують із третьої ночі.
— Зараз базар біля сільгосптехніки, на околиці, певно, найбільший в Україні. А раніше в центрі все мекало, рохкало й пищало. Нароблять — сморід на ціле місто, — пихкає димом з мундштука 78-річний турківчанин Дмитро Бордун. — Тут до кордону — через гору перебратися. Бувало, вкрадуть у Словаччині чи Польщі табунець коней — і в Турку на базар продавати. А зараз торги бистрі, до восьмої ранку дві-три підводи з пацятами лишається.
За молочних поросят на базарі в Турці правлять 45–60 грн. Корів і биків селяни спродують по 9–12 грн за 1 кг живої ваги.
— Заготовщики на забій забирають, — бідкається біля корови 40-річний Василь Ільків із села Нижня Яблунька. — Прийдуть, навіть не важать, тільки мацнуть, чи шкіра дуже від костей відстає. Ага, відходить — значить тоща, не дуже — то середня вгодованість. Ясно, що наживаються, але худобу тримати нема за що.

Зараз ви читаєте новину «У райцентрі Турка немає жодної книгарні». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 2943
Голосування Чому я не голосуватиму за Юлію Тимошенко на президентських виборах у 2019 році?
  • Вона вже була у владі і показала всі свої можливості
  • Країні треба президент іншої якості
  • На жодних виборах не голосував ні за неї, ні за партію "Батьківщина"
  • Ще не визначився з кандидатом
  • Голосуватиму за Тимошенко
Переглянути
Погода