Унікальний експеримент провели у фермерському господарстві "Бескиди" в селі Сатиїв Дубенського району Рівненської області. Зоотехнікам удалося спарувати дикого кабана Діка з двома свійськими свинками та отримати незвичне потомство — не вразливе до хвороб.
Дікова загорожа на фермі на видному місці. За сіткою поважно ходить сам Дік і двоє менших диких свинок.
— Хто до нас не приїжджає — усі відразу до нього йдуть, — розповідає зоотехнік "Бескидів" Світлана Кононюк, 36 років. — Зараз уже можна ближче до сітки підступитися, а колись кидався до загорожі, тільки-но кого забачив.
Дикий кабан у господарстві з"явився випадково. Підстреленого браконьєрами підсвинка підібрали в лісі. Ветеринари витягли з тіла дробини, продезінфікували рани. За деякий час веприк одужав.
— Коли оперували, мусили прив"язувати кабанчика. Він же не розумів, що ми йому добра бажаємо, — усміхається керівник фермерського господарства Олександр Бескид, 50 років. — Ласун він великий: яблука любить, кісточки з абрикосів. Навіть із рук їсть, коли йому щось добре приносиш, дається погладити.
— А цукерки як їсть! — Світлана Кононюк перехиляється через загорожу. — Ратичкою старанно розгортає папірець, а тоді вже цукерку з"їдає. Наші хлопці раз пожартували — камінця загорнули. То він мало не оскаженів. Із такою люттю кидався на сітку — помститися хотів.
Дік і свинки тим часом полишають ночви з харчами й починають тертися біля величезного каменя, облитого чимось чорним і масним.
Ратичкою розгортає папірець, а тоді цукерку з"їдає
— То ми їм блохи виводимо, — випереджає запитання зоотехнік. — Улітку купаємо навіть.
Олександр Бескид пропонує пройти до офісного приміщення — надворі холодно. На столі головного в господарстві фермера фігурка дикого кабанчика.
— В Україні господарств, які займаються вирощуванням поросят-гібридів, обмаль. А нам удалося в неволі отримати від дикого кабанця потомство, — радіє Олександр Бескид. — Ми йому гарну пару підібрали. Двох свинок — одна зовсім чорна породи гемпшир, друга — суміш порід дюрок і гемпшир, з червоними плямками. Дік не вередував. Через кілька місяців обидві свиноматки народили поросят. Аж 18! Усі вижили.
— Вони тих унікальних поросят-гібридів у кущах народжували. Я їх кілька днів по території шукала, аж доки свиня не вийшла, а за нею поросятка шнурочком, — усміхається зоотехнік Світлана. — На початках ми дуже перейнялися вагітністю свиноматок. Помістили їх у найкомфортніші умови. Та, як з"ясувалося, лише нашкодили. Свині почали втрачати вагу. Тому випустили їх на подвір"я. А поросята кумедні такі, смугасті, у плямках. Ми їх у клітку зачинили, то вони сітку почали перестрибувати. Уявіть — висота більш як метр, а воно мале присяде — тільки плиг, ратичками вчепилося — і вже за сіткою. Із того часу вільно територією гуляють.
М"ясо напівдиких свиней солодкувате на смак і не таке тверде та волокнисте, як у диких. Ресторатори закуповують його за ціною удвічі вищою, ніж коштує звичайна свинина. Виводити гібридів не затратно.
— Завдяки сильній генетиці, яку дістали у спадок від дикого татуся, мають надзвичайно сильний імунітет. Ми їм лише глистну профілактику проводимо — і більше жодних щеплень. Єдиний мінус — ростуть дуже повільно. За сім місяців набрали лишень 80 кілограмів, а звичайні шестимісячні свині за такий час важать 115–120, — розповідає Олександр Бескид.
У господарстві "Бескиди" 500 голів свиней. Профілююча порода дюрок, розводять гемпшир і велику білу. Цього року свиняче поголів"я планують збільшити до тисячі.
— Коли ж, як не у Рік Свині, — жартує керівник підприємства. — Збудуємо ще одне родильне відділення за євростандартами. Перше вже успішно функціонує. Створимо більш комфортні умови для маленьких поросят.
Коли кажуть, що в Сатиїві свині живуть по-людськи, — не жартують. Утеплені приміщення, охайні, бруду як не шукай — не побачиш. У районі пишаються екологічно чистою свининою, вирощеною без стимуляторів росту. Європейський ринок для українських свинарів перспектива поки захмарна. А сусідні Росія та Білорусія нашу свинину купують залюбки.
2 
1
Коментарі
2