"Клубу "Монро" потрібні на роботу стриптизерки". Таке оголошення кілька разів на день звучить у Львові на радіостанції MFM. Вимог до танцівниць не уточнюють. Кореспондентка "ГПУ" зателефонувала за вказаним номером.

Замість гудків звучить фраза "Спортсменка, комсомолка и просто красавица". Слухавку знімає жінка.

— Скільки вам років? Ви вже танцювали? — запитує. — Ні? Приходьте завтра о 21-й під "Мі100" (назва розважального закладу. — "ГПУ"). Мене Крістіна звуть.

Крістіна запізнилася на зустріч на 35 хв. Виглядає на 30 років, невисока, має довге біляве волосся.

— Пішли, — вивчає мене поглядом і веде у бар. Над входом вивіска VIP. — Сідай. Сьогодні ти будеш дивитися, як танцюють дівчатка, — каже.

Умощуємося на низьких шкіряних диванчиках. Крістіна закурює цигарку.

— Ану розстібни курточку, покажи груди, — несподівано каже мені. — Нічого, розмір не головне, — махає рукою. — У кожного клієнта свій смак. Головне — викликати в мужчин сексуальні емоції.

Звучить повільна музика. Стриптизерки виходять на міні-сцену для тренування. Невисока блондинка у стрінгах і прозорому сарафані ходить біля жердини: стрибає на неї, крутиться, розминає ноги. Проходить повз стіну, гладить її руками. Дівчата пояснюють: виглядає, ніби пестить стіну, а насправді так можна витерти спітнілі долоні, щоб краще триматися за жердину.

Наступна білявка — висока, з великим бюстом, широкими стегнами.

— Чесно кажучи, вона затовста, — зазначає Крістіна, — але багатьом подобається.

У зал зайшли перші клієнти — троє чоловіків. Дівчата ховаються у роздягальню. На сцену виходить брюнетка у чорному прозорому пеньюарі.

— Це Ірина, добре танцює, — говорить Крістіна. — За одяг не переживай. Нічого особливого купувати не треба. Трусики — за 15–20 гривень максимум. І зверху щось придумай. Босоніжки на розпродажу на Краківському можна купити. Головне — щоб були на шпильці й неслизькі.

Виходить Оксана. Танцює недовго. Сходить у зал до клієнтів. Лягає на спинку дивана, вигинається. Рукою торкається грудей чоловіка. Він сміється, відмахується — читає меню. Дівчина все одно сідає йому на коліна.

Наступного вечора під дверима бару зустрілися з Іриною. Та розповідає, що танцює тут два місяці.

— Стриптизом заробляю в місяць 400 доларів, удень працюю на іншій роботі. Маю тут своїх клієнтів. Познайомилася з одним — просто дружимо, розмовляємо на різні теми. Дівчата тут міняються — не всім вдається заробити. Професійної підготовки нема. Попробувала один вечір, другий. А на третій раз Крістіна просто випхала мене на сцену — йди танцюй. Було дуже страшно, — зізнається. — Крістіна — колишня стриптизерка. Тепер стала адміністратором клубу і сама набирає дівчат.

Заробляю в місяць 400 доларів

Заходимо до роздягальні. Кімната тісна. Багато одягу, взуття. На дверях — список дівчат, а навпроти їхніх імен — назви дорогих напоїв, об"єм у грамах і ціни в гривнях. Стриптизерки повинні розкрутити клієнта на дорогу випивку. З виручки мають свої 50%.

— Одного разу мій клієнт замовив 200 грамів вина за 720 гривень, — хвалиться Ірина.

Інша частина заробітку танцівниць — гроші, що запихають їм за білизну.

— Але в основному зарплата залежить від того, скільки разів ти сходиш у "приват", — пояснює Крістіна.

— "Приват" — це окрема кімната, куди клієнт запрошує дівчину. Там стриптизерка танцює особисто для клієнта, — додає Ірина й опускає очі.

— А якщо він буде приставати? — питаю.

— У морду — і виходиш. Вони за це не платять, — каже господиня бару.

Дівчата працюють три вечори на тиждень. З десятої до першої-другої години ночі. На вихідні їх можуть замовити на виїзд.

— До неперевірених людей дівчат не відправляю, — запевняє Крістіна.

Одягаю шорти, майку, босоніжки. Виходжу на сцену. Крістіна сідає в залі, курить.

— Давай. Хочу на тебе подивитися. На твою пластику. Пройдися кругом шеста, — каже мені.

Дивлюся у велике дзеркало навпроти сцени і намагаюся рухатися у такт музиці.

— Ти танцюєш. Не танцюй, а працюй стегнами, ногами, — вчить Крістіна і виходить показати мені кілька рухів. Стрибає на жердину, сповзає по ній, прокрутившись. Вигинається. — Чим вище ти вхопишся, тим більше прокрутишся.

 Хапаюся за жердину, не встигаю зробити і півоберту — падаю на підлогу. Забила коліно. Наступні спроби — те саме.

— На сцені головне — любити себе, — каже Крістіна. — Погладь ноги, ну, — вигукує. — Значить так. Ідеш додому. Вибираєш собі диск з улюбленою музикою, під яку ти розслабишся. Ти скована. Потренуйся вдома на ліжку. На підлозі. Можеш перед дзеркалом. Коханий є? Потренуйся перед ним. І на наступну середу приходь.

×