Сірий особняк на вулиці Пасічній у Львові, який Кульматицьким дістався у спадок від батьків, став яблуком розбрату в сім"ї. Три роки 55-річний син Сергій судився з 78-річною матір"ю Вірою Кульматицькою за
4 кв. м. Чвари розпочала матір пані Віри — Марія. 1978-го бабуся заповіла старшому внукові половину будинку, але не вказала, яку саме.
Ми заходимо до одноповерхової кам"яниці на Пасічній. Під вікнами біля дороги чимала земельна ділянка — понад 14 сотих. Дім уже старенький, стіни потріскані. Дві кімнати праворуч належать Сергієві, стільки ж ліворуч — Вірі Миколаївні. Посередині спірний коридор площею 4 кв. м і кухня. Віра Кульматицька живе тут понад півстоліття. 1947-го її сім"ю депортували з Польщі під час операції "Вісла". Родина осіла на Пасічній.
У Львові Віра Кульматицька трудилася закрійницею в швейному ательє. Її чоловік Сергій після закінчення зооветеринарного інституту працював ветлікарем на Львівському м"ясокомбінаті. Обом синам, Сергієві та Олександру, батьки дали вищу освіту. Старший Сергій закінчив лісотехнічний інститут, має сім"ю, двох дітей, викладає малювання у військовому ліцеї Героїв Крут. Олександр навчався у політехнічному інституті. У нього своя родина, двоє синів, приватна комп"ютерна фірма.
Коли бабуся Марія померла, Сергій поселився в кімнатах, які належали йому за заповітом. Кухню пані Віра залишила собі, а коридором і підвалом користувалися спільно. Якось син забажав поділити будинок порівну та забрати собі або коридор, або кухню. Відтоді й почалися непорозуміння в сім"ї.
— Сергій відмовився від мене. Сказав: "Я тобі не син, а ти мені не мама", — схвильовано розповідає Віра Кульматицька. — Спочатку вимагав кухню, а тепер хоче, аби я віддала коридор і зробила собі окремий вхід до будинку. А на стрих я маю лізти по приставній драбині. Я ж стара жінка.
Кімнати обставлені старими радянськими меблями. На газовій плиті парує чорний від кіптяви баняк. У кімнатах чисто, а на прямокутному столі білосніжна вишита скатертина.
Сказав: "Я тобі не син, а ти мені не мама"
— Цілий ранок готувалася до вашого приходу, — усміхається пані Віра й ставить на газ чайник.
Каже, що на перепланування будинку грошей не має.
— Сергій подав на мене до суду. Ви знаєте, скільки коштує зробити окремий вхід? — запитує і пильно дивиться в очі старенька. — Експерти запросили вісім тисяч гривень за перепланування будинку. В мене таких грошей нема — чотириста гривень пенсії отримую. Я хвора людина, кілька місяців лежала із серцем у лікарні.
Пенсіонерка наливає в горнятка з кавою окріп і ставить на стіл три-літровий бутель із червоним домашнім вином. Виймає з креденсу таріль печива і сідає на стілець. Розповідає, що поки боролася за життя у лікарні, Сергій жодного разу не провідав її. Доглядав за матір"ю молодший син Олександр.
— Я від неї не відмовлявся, — заперечує Сергій Кульматицький. — А поділити будинок так, аби мама зробила собі окремий вхід, запропонували експерти бюро технічної інвентаризації. Вона не хоче йти ані на компроміс, ані на рівний поділ.
Сергій згоден віддати матері коридор, аби вона не робила нового входу. Але лише за кухню — інакше поділ буде нерівним. Кульматицький іще хоче, аби старенька відшкодувала йому половину вартості підвалу. Сума чимала — 3,5 тис. грн.
— Хаті вже 103 роки! Якщо почати вибивати стіну й робити нові двері, дім розпадеться, — вважає Віра Кульматицька.
Жінка виходить у двір і показує на вкриті тріщинами стіни. Будинок перебуває в незадовільному технічному стані.
Річ не в хаті, а в землі, на якій вона стоїть, — багатозначно додає Олександр Кульматицький, 49 років. Син стоїть на боці матері, представляє в суді її інтереси. — Навіть за попередніми оцінками вартість цієї земельної ділянки близько чотирьохсот тисяч доларів.
Будинок знаходиться в перспективному місці. Поряд дорожні розв"язки, парк. Із часом тут можна було б відкрити магазин чи заправку.
Бабуся Віра жаліється, що син Сергій неодноразово влаштовував дебоші в будинку.
— Приходив додому напідпитку. Одного разу побив мене, — Віра Миколаївна показує висновок судмедекспертизи.
Сергій звинувачення матері називає неправдивими. Каже, що до такого ніколи б не опустився. Та й здоров"я не має, аби зловживати алкоголем.
— То брат не порозумівся з мамою, — відповідає на закиди Сергій. — Я на неї ніколи руки не підняв би, хоча вона мені взимку газ відрізала. Не можу жити в будинку, поселився у родичів. Просто хочу забрати те, що належить мені за спадщиною. Що я дітям залишу?
Минулого понеділка Личаківський районний суд Львова вирішив віддати Сергієві коридор, а кухню залишити матері. Окремий вхід до будинку бабуся Віра робитиме за свої гроші, якщо це рішення не скасує Апеляційний суд.
2 
1
Коментарі
1