26 жовтня на Личаківському цвинтарі у Львові поховали поетесу Ірину Сеник. Вона померла на 84-му році життя.
— Шість років тому Ірина Михайлівна перенесла інсульт. Відтоді не вставала з ліжка. За цей час не проронила ні сльозинки. Вірила, що в якусь хвилину встане та піде, — розповідає дружина племінника поетеси Ірина Сеник, 35 років. — Увечері ще дивилася телевізор. Уночі їй стало зле, зменшувався пульс. Викликали "швидку". Три години її протримали медикаментами. Уві сні тітка померла від серцевої недостатності.
Ірина Сеник — член Організації українських націоналістів та Української Гельсінкської групи. Народилася у сім"ї січових стрільців. У 13 років стала зв"язковою в юнацькій сітці ОУН, через два роки — членом ОУН. 1945-го Сеник звинуватили у "зраді Батьківщині" та на 10 років відправили у табори Іркутської області. Згодом в Івано-Франківську її визнали особливо небезпечною рецидивісткою. У в"язницях Сеник провела 34 роки. Там навчилася професійно вишивати.
— Вона ще недавно до моєї доньки казала: "Оленочко, як тільки встану, вишию тобі сукеночку", — продовжує жінка.
1977 року в США вийшла збірка віршів Ірини Сеник "Нездоланий дух". Згодом "Сувiй полотна", "Бiла айстра любові", книжки "Заґратована юнiсть" та "Книжечка бабуci Iрини для чемної дитини". 1998-го в США поетесу визнали однією зі 100 героїнь світу. Останні роки вона жила у місті Борислав на Львівщині з родиною племінника Ореста. Своєї сім"ї не мала.












Коментарі