"Маєте багатих батьків чи харошого спонсора — купуйте цю квартірку"

 

$95 тис. коштує найдорожча однокімнатна квартира, виставлена на продаж у Львові. В оголошенні сказано: "Австрійський будинок, другий поверх, 55 квадратних метрів. Дизайнерський євроремонт, кухня-студіо, сауна, меблі". Це житло пропонують кілька агентств нерухомості.

Домовляємося у вівторок опівдні оглянути квартиру з маклером і власницею. Зустрічаємося на вул. Левицького, що за 10 хв. пішки від центру міста. Маклер 32-річна Марта чекає під дерев'яними дверима під'їзду. Вдягнена у чорну спортивну куртку з червоними рукавами, блакитні джинси та замшеві чорні чоботи. Тримає два мобільні телефони.

— Господиня зараз буде, вона в особняку недалеко живе. Ще двоє клієнтів підійдуть — старші люди для сина з невісткою шукають житло. Одразу вам обом покажу.

За кілька хвилин приходить власниця помешкання Софія Петрівна зі старшого віку подружжям. Господині на вигляд 45 років, одягнена в норкову шубу, коротке руде волосся гарно вкладене. Чоловік з дружиною в скромних осінніх пальтах, на вигляд років 60.

— У вас взуття дороге, можете не роззуватися. Тільки каблуками ламінат не дряпайте, він півтисячі за метр коштує, — Марта відчиняє броньовані двері квартири.

Широкий коридор обклеєний дорогими світлими шпалерами. Кімната поділена стінкою з гіпсокартону на дві умовні зони — вітальню та кухню. Одразу біля входу вмонтовані кухонні меблі сірого кольору, високий столик. На протилежній стіні висять кухонні шафки, є духовка, газова плитка, умивальник. В іншій частині кімнати великий розкладний диван. Навпроти — невисока чорна тумба з плазмовим телевізором. На вулицю виходять два вікна. Тут сонячно.

Софія Петрівна купила помешкання шість років тому, аби перепродати. За скільки — не каже.

— Здесь жила пенсіонерка, діти забрали її жити до себе, а квартиру продали, — іноді переходить з української на російську. — Це було ще до кризи, пощастило. Міняла все — від труби до стіни. Вхід був через кухню, ванна манюсінька, ще й посеред кімнати пічка здоровезна стояла. Ми одразу ж ремонт розпочали. Вгатили в нього стільки ж грошей, як і ціна квартири. Щоб тільки пічку прибрати і котел установити, треба було тисячі 3 доларів. А сантехніка вся трухла була.

Посередині відокремленої частини — широке ліжко-півколо і  срібляста шафа-купе. Стіни бежевого кольору, на вікні темні штори.

— Підлога з підігрівом, є багатофункційний котел. Усе узаконено — і перепланування, і опалення. Меблі продаються разом із квартирою. Сусіди порядочні, старші люди, відставний генерал із дружиною, — нахвалює маклер квартиру.

Пенсіонери відкривають шафу-купе, зазирають у тумбочки. Чоловік пробує нігтем відклеїти надірвані шпалери біля одвірка. Ті легко піддаються.

— Ось наша гордість, — господиня показує гідромасажну ванну-душ. — Тут режим сауни і підводного масажу. Тисяч 20 гривень коштує. Плитку дорогу купували, служитиме довго. Якщо берете, 3 тисячі скину. Ще ж агентству якийсь відсоток мушу віддати. Але попереджаю — гроші всі одразу і налічними.

Пара прощається, обіцяє передзвонити.

— Зразу видно — не наші клієнти, — говорить Софія Петрівна до маклера. — Однокімнатну квартиру за такі гроші куплять тільки багаті холостяки або бездітна пара. Якщо за два тижні не продам, то вже й не буду, подобово здаватиму. Мене утомляє по 20 разів на тиждень ходити і показувати. Не розуміє народ, що це інвестиція в майбутнє.

Власниця залишається у помешканні чекати наступних покупців. Марта проводить мене до виходу.

— Дєвушка, маєте багатих батьків чи харошого спонсора — купуйте цю квартірку. Потім обзаведетесь дітьми — продасте дорожче і особняк за Львовом візьмете, — радить наостанок.

×