"Котлєту вночі краще не брати. Вона і вдень не дуже свіжа"

 

Більшість закладів харчування у Львові працюють до 22.00. В ніч на п'ятницю о 2.00 шукаю, де перекусити в центрі міста.

— Бачила відео в інтернеті, що було б, якби тварини харчувалися в "Макдональдзі"? — двоє подруг стоять біля віконця цього ресторану на просп. Шевченка. — Подивися, дуже смішне. Пузаті крокодили плавають по річці, лев такий товстий, що не може наздогнати лань, скаче на пузі.

— Я собі придумала, що ходити в "Макдональдз" їсти буду не частіше, ніж заходжу туди попісяти, — відповідає друга. — От позавчора заходила нужду справити, то сьогодні і поїсти можна. Звісно, якщо обідати тут щодня, можна набратися проблем. А кілька разів на місяць — нічого страшного не буде.

Зали закладу закривають о 1.00, віконце працює цілодобово. Дівчата замовляють два гамбургери по 7,5 грн і великий стакан кока-коли за 9,5 грн. Не встигають відійти, як за 3 м від ресторану паркується чорна БМВ.

— "Біг-мак меню" з соком! — гукає у відчинене вікно Назар Савчук, 27 років. Доки готують, закурює. — "Макдональдз" — це так, для перекусу. Та і нема чого вам тут стояти, знаєте, вночі всякі шляються. Якщо хочете справді поїсти, йдіть у "Старгород".

Ресторан-пивоварня "Старгород" розташований на пл. Митній. Біля входу гамірно, гурт чоловіків курить. Охоронець просить залишити куртку в гардеробі. Голосно грає музика, багато відвідувачів танцюють. Майже всі столики зайняті.

— Наша фірмова страва — свинне коліно з соусами за 159 гривень. Хоча ви одна можете його і не подужати, дуже ситне, — радить офіціантка у схожому на народний костюмі з декольте. Киває на сусідній стіл, де четверо жінок доїдають м'ясну страву. Спілкуються німецькою. — Вночі, як і вдень, у нас працюють четверо-п'ятеро кухарів. На перше можете взяти суп у хлібі, солянку чи борщ — все по 35 гривень. Якби прийшли трохи раніше, могли б замовити страву, приготовану на грилі. Сьогодні це було смажене теля. Його дві доби маринували, а потім пекли 9 годин. О восьмій почали продаж — розібрали за кілька хвилин.

— У "Старгороді" смачно готують, і пиво їхнє хороше, — розповідає біля входу відвідувач. Не називається. — Але народ сюди часто буйний заходить. Одного разу була заваруха на літньому майданчику. Охоронці закрили всі виходи, щоб бійка не перекотилася в зал. Кажуть, потім зуби на землі розсипані збирали. Викликали "Беркут", а їхній автобус перевернувся по дорозі. Іншим разом якийсь мудак пістолетом погрожував дівчатам із хоспісу. Перебрав, захотів халявного стриптизу. Скрутили його, віддали мєнтам.

Також цілодобово у центрі Львова працюють чотири ресторани японської кухні "Япона Хата" — два на пл. Ринок, на просп. Свободи та вул. Крива Липа. Найпопулярніші страви, що замовляють уночі — місо-суп із лососем за 25 грн, суші-роли від 15 грн і на десерт солодкі роли за 23 грн. Основні клієнти — туристи, які гуляють уночі містом.

О 3.30 прямую до залізничного вокзалу. Єдиний у цьому районі цілодобовий заклад — бістро "Фабрика їжі" на вул. Степана Бандери. Студент Іван Гоць, 19 років, пропонує провести, бо йде в комп'ютерний клуб неподалік.

— Тут усі студіки із "Політехніки" хавають удень, а ввечері приїжджі й різні місцеві компанії, — пояснює. — Спиртне всім продають, документи не питають. Я ще ні разу не отравився. Правда, не все смачне. Котлєту вночі краще не брати. Вона і вдень не дуже свіжа.

Металопластикові двері відчинені. Поблизу палить офіціантка у жовтому фартуху. Всередині стіни пофарбовані у жовтий колір, неподалік входу стоять металеві контейнери з підігрівом. За склом викладена їжа — гарніри, м'ясні страви, десерти. Біля кожної страви є цінник. Позаду контейнерів — полички зі спиртним. Є напої на розлив. На підвіконні беру піднос та прибори. Стіни завішані рекламними пропозиціями. Пропонують комплексний обід за 16,9 грн.

Вибираю курячу котлету, гречку, виноградний сік та сирник на десерт. Перші страви закінчилися. Офіціантка мовчки накладає на тарілки, важить. Підігріває у мікрохвильовці. На касі сонна білявка у фірмовому жовтому фартуху вибиває чек — 26,5 грн.

— У нас годину тому чоловік 10 вечеряли. Туристи із Харкова, — каже касирка. Відраховує решту із 30 гривень. — У них до поїзда 3 години було. Зголодніли, бо весь день по місту гуляли. А так уночі мало їдять, хіба закуску беруть — чіпси, горішки, максимум салатик за 5-6 гривень до горілки. Є парочка, тут живуть недалеко, дівчині ліньки готувати. Приходить в одинадцять вечора зі своїми пластиковими мисочками. Бере картоплю фрі, крильця курячі, несе чоловіку. Видно, той любить уночі поїсти. Кухарка зараз не працює, зранку все наготувала. Але ви не переживайте, все свіже.

Сідаю за стіл. Крім мене, у трьох залах немає нікого. Два столи поряд неприбрані, із залишками їжі на тарілках. Пробую страви. Гречка присмачена маслом, ледь тепла. Котлета зі свинини тверда і суха. Сирник смачний, але шоколад зверху засох.

За 10 хв. у приміщення заходять двоє чоловіків років 23-25. Обоє у спортивних штанях та кепках. В одного перемотана рука, другий тримає надпиту 2-літрову пляшку пива. Йдуть повз касу до туалету. Касирка кладе руку під прилавок. За 3 хв. ті виходять.

— Ху, думала, наркомани знову, — пояснює вона. — В мене під прилавком тривожна кнопка, тільки бачу таких клієнтів — готуюся. Тут розборки всякі бувають, це ж кримінальний район. І нас оскорбляють, і платити не хочуть. Буває, за ніч три рази викликаємо міліцію.

×