Щодня 49-річна Ольга Стасів забирає з дому 53-річну Стефанію Чайковську. Разом вирушають у центр Львова. Жінки зупиняються на розі вулиці Дорошенка та проспекту Свободи і до вечора голосно співають українських пісень.
— Заробляємо так із літа 2000-го року. Спочатку було дуже встидно, плакали, але біда заставила, — каже Ольга Стасів. Жінка тримає в руках стару сумку, куди перехожі кидають копійки.
Ольга трохи бачить, може розрізняти рухомі об"єкти. Стефанія зовсім незряча.
Жінки закінчили Львівську школу-інтернат для незрячих N100. Заприятелювали на підприємстві, де в"язали кабелі до телевізорів "Електрон". Там і познайомилися з майбутніми чоловіками.
— Як вийшла заміж, усім розповідала, що почуваюся наче в Бога за пазухою, — каже Стефанія. — А знайома закинула: ти, дитинко, у чорта за пазухою. Тоді дивувалася цим словам, а тепер добре розумію.
Невдовзі народився син Віктор, який досі холостякує, живе разом із нами у трикімнатній квартирі. За чотири роки з"явився Володимир. Має незрячу дружину та двох дочок, у гуртожитку для сліпих туляться. На щастя, 9-річна Наталя та 3-річна Діанка бачать. Я сама вдома готую їсти, інколи син допоможе почистити картоплю, а так усе на моїх плечах, мушу і попрати, і поприбирати. У магазин за продуктами йду з сусідами. Пенсія в мене 549 гривень. Чоловік має 289 гривень, але грошей мені не дає.
Ольга після розлучення мешкає разом із донькою Людмилою в однокімнатній квартирі малосімейного гуртожитку. Дочка шиє одяг на фабриці "Маяк", чоловік — будівельник, а 17-річний син Роман навчається в училищі на оператора комп"ютерного набору.
— Коли працювали, жилося непогано, — згадує Стефанія. — А коли "Електрон" збанкрутував, кілька років отримувала саму пенсію, 42 гривні. Так хотілося їсти, що ходила по вулиці жовто-зелена, з голоду конала. А Ольга каже до мене: "Ходи на вулицю, бо поздихаємо". Спочатку співали біля Галицького ринку, потім поблизу "Добробуту". Коли тепло і нема дощу, ідемо на Південний ринок.
Щодня жінки співають по 50 українських пісень, російських не виконують. Перехожі кидають копійки, пригощають виноградом, яблуками, хлібом.
— Одного разу якийсь пан подарував два нові махрові рушники, — каже Ольга. — А в червні якийсь заможний чоловік дав у руки 200 гривень. Аж плакали від щастя.
За три години співу Стефанія та Ольга заробляють близько 50 гривень. Заробіток витрачають на одяг для себе та онуків, платять за квартирні послуги. Дещо відкладають на їжу: Стефанія полюбляє смакувати котлетами, а Ольга — холодцем.
2 
1
Коментарі
1